Intensification of the “teacher-pupil-parents” triad cooperation in upbringing junior pupils’ spirituality

Abstract

The article is focused on the need for the “teacher-pupil-parents” triad cooperation in upbringing junior pupils’ spiritu-ality as an essential personality trait. According to the research plan, the intensification of cooperation in the “teacher-pupil-parent” triad is directed at building a constructive dialogue in a relationship with a child by a family and school, which is considered in the study as a condition for the full development of the child’s personality, upbringing his/her spirituality in the process of family and school interaction; an effective form of teaching cooperation, partnership in junior pupils’ spirituality upbringing. The aim of the paper is to analyze the theoretical and applied aspects of the dialogue as a constructive form of relationships, teaching cooperation, partnership in the process of family and school interaction. The dialogue is considered as a multi-facet phenomenon, a unique environment for the formation of a spiritually mature person, which enables him/her to acquire the ability to deepen in himself/herself, to realize his/her feelings, to reveal the world of his/her feelings as universal characteristics of personality developing educational technologies, the basis of a full real interpersonal communication. Some fragments of the research and experimental methodology of upbringing junior pupils’ spirituality, tested at the formation and enrichment stage, aimed at optimizing family and children’s relationships, spiritual enrichment of the family and school envi-ronment by means of using “Lessons of Spirituality”, parental and school curriculum of pedagogical interaction “We are together, we are partners” are also presented in the paper. У статті акцентується на необхідності співпраці тріади «вчитель-учень-батьки» у вихованні духовності мо-лодших школярів як сутнісної якості особистості. Згідно з дослідницьким задумом, активізація співпраці у трі-аді «вчитель-учень-батьки» спрямовується на вибудовування сім’єю і школою конструктивного діалогу у взає-минах із дитиною, який розглядається у дослідженні як умова повноцінного становлення особистості дитини, виховання її духовності у процесі взаємодії сім’ї і школи; ефективна форма навчання cпівпраці, партнерства у вихованні духовності молодших школярів. Мета статті полягає в аналізі теоретико-прикладних аспектів діалогу як конструктивної форми взаємин, навчання співпраці, партнерству у процесі взаємодії сім’ї та школи. Методи дослідження: теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація науково-методичної літератури з метою обґрунтування діалогу як ефективної форми навчання cпівпраці, партнерства вчителів, дітей, батьків у вихованні духовності молодших школярів; емпіричні: фрагменти педагогічного експерименту; опитування батьків. Проаналізовано наукові позиції щодо характеристики діалогу як багатогранного явища, унікального середовища становлення духовно зрілої особистості, що надає можливість людині набути здатності заглиблю-ватись у себе, усвідомлювати власні переживання, відкривати світ своїх почуттів, як універсальної характерис-тики особистісно-розвивальних освітніх технологій, основи повноцінного реального міжособистісного спілку-вання. Подаються фрагменти дослідницько-експериментальної методики виховання духовності молодших шко-лярів, апробованої на формувально-збагачувальному етапі, спрямованому на оптимізацію родинно-дитячих стосунків, духовне збагачення середовища сім’ї і школи через використання «Уроків духовності», батьківсько-шкільну програму педагогічної взаємодії «Ми разом, ми партнери».