Social activeness of young people: dialogical support in the cultural and educational space

Abstract

The relevance of the research is determined by the problematic situation in the cultural and educational space due to the fact that the activeness of young people as a subject of this space is incredibly increasing and the level of under-standing of its significance, its essence, opportunities and limits has been insufficient. Activeness as a phenomenon is of a key importance in humanities where it is interpreted multiplicably and appears comparatively as the one identified with other phenomena. The review of scientific publications does not require only the correct definition of the essence of social activeness, but also the determination of the impact of cultural and educational space factors on its formation, which should include the dialogue as an informative and existential interaction of subjects aimed at understanding. Based on the interdisciplinary methodology, phenomenological approach, research methods (interpretation, compara-tive analysis, synergetic method, etc.) and techniques of collecting empirical data (testing, survey, observation, intro-spection, etc.) the dependence of the development of students’ social activeness on the involvement in the development of dialogical strategies of cultural and educational space has been determined. The dialogical support is presented as an enhancement of social activeness (a set of individual’s efforts to transform oneself and the society) that occurs ac-cording to the components of the subject’s actions, the stages of starting up social activity, different levels of the society development, the growth of the level of individual freedom. Актуальність статті зумовлена проблемною ситуацією, що склалася в культурно-освітньому просторі через те, що незмірно зростає активність молоді як суб’єкта цього простору, і недостатнім залишається рівень розу-міння її значущості, сутності, можливостей і меж. Активність як феномен посідає чільне місце у гуманітарних розробках, в яких вона тлумачиться багатозначно і постає компаративно як така, що ототожнюється з іншими феноменами або явищами. Аналіз дослідницької літератури вимагає не тільки коректно визначити сутність соціальної активності, а й встановити вплив на її формування чинників культурно-освітнього простору, до яких слід віднести діалог як інформативно-екзистенціальну взаємодію суб’єктів з метою розуміння. На основі між-дисциплінарної методології, феноменологічного підходу, методів дослідження (інтерпретація, порівняльний аналіз, синергетичний та ін.) та методик збору емпіричних даних (тестування, опитування, спостереження, ін-троспекція тощо) установлена залежність розвитку соціальної активності Homo educandus від участі в розгор-танні діалогічних стратегій культурно-освітнього простору. Діалогічний супровід представлено як підсилення соціальної активності (сукупність зусиль особистості щодо перетворення себе і соціуму), що відбувається за компонентами дії суб’єкта, за стадіями розгортання соціальної активності, за різними рівнями розвитку суспі-льства, за зростанням рівня свободи особистості.