Socialization Model of Preschoolers with Special Needs in the Systi of Special Education

Abstract

Modern social relations in our country are far from being harmonious. As to educational system, such disharmony is even stronger because it is expressed in separating of mass and correctional education. Attempts to form inclusive education have not come to any considerable results, which appears in constant division of children into “normal majority and “abnormal minority”. That is why the issue of socialization of preschool children with special needs becomes more and more important. The review of some scientific works has shown that the issue of forming mechanisms of interaction between the teachers of special educational institutions and their students towards improving the efficiency of their socialization is still understudied. The paper is aimed at the formation of interaction model between special educational institutions teachers and their students towards increasing the efficiency of their socialization. The further education of children with special needs will be easier if their socialization and social adaptation in the social environmentbegin in the preschool age. Under these conditions their future life and professional activities will be more socially adapted. The developed model makes it possible to perform such tasks of socialization of children with special needs: acquisition of abilities and skills needed for normal functioning of these children in the society; forming adequate social behavior, social “self”; mastering the norms of culture, etc.Сучасні соціальні відносини у нашій країні далекі від гармонійних і вимагають істотних змін. Особлива увага необхідна неповносправним дітям, які потребують від освітніх закладів якісної освіти і допомоги. Тому проблема соціалізації дітей з особливими потребами ще з дошкільного віку виходить на новий рівень актуальності. Аналіз існуючих наукових праць показав, що невирішеними залишаються питання формування механізму взаємодії вихователів спеціальних закладів освіти і їх вихованців у напрямку підвищення ефективності соціалізації останніх. Метою дослідження є формування моделі взаємодії вихователів спеціальних закладів освіти з їх вихованцями у напрямку підвищення ефективності соціалізації дітей з особливими потребами. Результати дослідження полягають в наступному: доведена актуальність соціалізації дітей з особливими потребами ще у дошкільному віці; здійснено критичний аналіз наукових праць з питань соціалізації; вказано на відсутність єдиної думки у тлумаченні цього поняття; узагальнено основні наукові погляди з цього питання; сформовано основні задачі спеціальних закладів освіти, які дозволять поліпшити процес соціалізації дітей з особливими потребами; доведено суб’єктно-суб’єктний характер взає-мин працівника спеціального закладу освіти з його вихованцями; побудовано модель такої взаємодії. Можна вважати, що подальший освітній процес неповносправних дітей проходить в менш вразливому вигляді, якщо їхня соціалізація та соціальна адаптація в середовище здорових дітей відбуваються ще під час дошкільного віку. За таких умов їхнє майбутнє життя та подальша професійна діяльність також будуть носити більш соціально адаптований характер.Побудована модель дозволяє реалізувати такі напрями соціалізації дітей з особливими потребами: набуття дитиною якостей для життя і діяльності в суспільстві; формування самокерованої соціальної поведінки дитини, соціального «Я»; оволодіння елементами людської культури, соціальними нормами та законами; отримання результатів соціалізації в певних навчально-виховних умовах, які виключають небажані результати (асоціальна поведінка, відчуження особистості від соціуму).