Traditional and Modern Methods of Painting on the Plener of Students of Art Education

Abstract

The article discusses the concept of plein-air painting as one of the most effective forms of the formation of diversified, creative future artists-educators, where in addition to solving common tasks, there is the possibility of including them in creative activities based on the ability to analyze and synthesize, on a comparison of proportional, constructive, tonal and color relationships in nature. Attention is drawn to the fact that the Odesa School of Fine Arts is characterized by poetic understanding and perception of nature, which influenced the rethinking of the role of etude in teaching and the development of the plein-air teaching method, and the open-air practice of students has become an integral part of the educational process. Theoretical and methodical methods of teaching painting in the open air are revealed and it is emphasized that the problem of developing and educating the creative individuality of artists-teachers in the process of teaching painting and in the open air in the complex of combining traditional and modern methods was not developed enough. It is indicated that in order to combine traditional and modern methods of teaching painting in the open air, it is correct to use the model for evaluating the artistic and creative development of the student’s individuality in the learning process, which is a unity of three complementary aspects. It is determined that at the basis of the solution of the tasks set and the positive effect of the proposed methodology there is a combination of all the exercises offered at the practical classes into a complex scientifically based methodological system. It is presented that the conducted pedagogical experiment showed that successful and durable mastering of professional knowledge and the development of practical skills in painting occurs under certain conditions. The conclusion is that the main form of interaction of traditional and modern methods of teaching basic special disciplines is a full-scale production or open-air. The combination of traditional and modern methods of teaching plein-air painting suggests a complex method of correlating learning tasks for painting in the open air with other special disciplines, which makes it possible to trace and define their interaction in order to teach painting in the open air and develop students' creativity. The necessity of a complex mix of traditional and modern methods of teaching painting in the open air, contributing to the formation of the future artist - teacher, is substantiated. У статті розглядається концепція пленерного живопису як однієї з найефективніших форм формування різнопланових, творчих майбутніх художників-педагогів, де окрім вирішення загальних завдань, існує можливість включення їх у творчі дії на основі здатності аналізувати та синтезувати на порівнянні пропорційних, конструктивних, тональних та кольорових зв’язків у природі. Звертає увагу той факт, що Одеській школі образотворчих мистецтв притаманне поетичне розуміння та сприйняття природи, що вплинуло на переосмислення ролі етюду у викладанні та розвиток методу пленеру та на відкритому повітрі практика студентів стала невід’ємною частиною навчального процесу. Розкрито теоретичні та методичні методи навчання живопису під відкритим небом та підкреслено, що проблема розвитку та виховання творчої індивідуальності художників-викладачів у процесі викладання живопису розроблені недостатньо. Вказується, що для поєднання традиційних та сучасних методів навчання живопису на свіжому повітрі правильним є використання моделі оцінки художньо-творчого розвитку індивідуальності студента у процесі навчання, що є єдністю трьох взаємодоповнюючих аспекти. Визначено, що на основі вирішення поставлених завдань та позитивного ефекту запропонованої методики існує поєднання всіх вправ, пропонованих на практичних заняттях, у складну науково обґрунтовану методичну систему. Представлено, що проведений педагогічний експеримент показав, що успішне і довговічне оволодіння професійними знаннями та розвиток практичних навичок живопису відбувається за певних умов. Висновок полягає в тому, що основною формою взаємодії традиційних та сучасних методів викладання основних спеціальних дисциплін є повномасштабне виробництво чи озброєння. Поєднання традиційних та сучасних методів навчання пленерному живопису передбачає складний метод співвіднесення навчальних завдань живопису під відкритим небом з іншими спеціальними дисциплінами, що дає змогу простежити та визначити їх взаємодію з метою навчання живопису на відкритому повітрі повітря та розвивати творчість учнів. Обґрунтовано необхідність комплексного поєднання традиційних та сучасних методів навчання живопису на свіжому повітрі, що сприяє становленню майбутнього художника – вчителя.