Формування антикризових компетентностей майбутніх менеджерів освіти засобами моделювання управлінських ситуацій

Abstract

У статті розглядається процес формування антикризових компетентностей майбутніх менеджерів освіти в умовах соціальних трансформацій, цифровізації, глобалізації та посилення кризових явищ. Наголошується на важливості професійної гнучкості, адаптивного управління, стратегічного мислення та здатності приймати ефективні рішення в умовах невизначеності й обмеженості ресурсів. Криза розглядається не лише як джерело ризиків і загроз, а й як чинник, що стимулює професійний розвиток, організаційні зміни та пошук інноваційних управлінських рішень. Особливу увагу приділено методу кейс-стаді як ефективному практико-орієнтованому інструменту моделювання реальних управлінських ситуацій під час підготовки майбутніх керівників закладів освіти. Описано використання кейсів, пов’язаних зі зниженням чисельності учнів, конфліктами між адміністрацією та педагогічним колективом, надзвичайними ситуаціями та впровадженням інноваційних освітніх продуктів. Такі навчальні заходи сприяють розвитку критичного мислення, навичок оцінювання ризиків, кризової комунікації, взаємодії із зацікавленими сторонами та стратегічного планування. Зроблено висновок, що використання методу кейс-стаді забезпечує інтеграцію теоретичних знань із практичним управлінським досвідом і є ефективним засобом формування антикризових компетентностей у майбутніх менеджерів освіти. The article examines the formation of anti-crisis competencies of future educational managers in the context of social transformations, digitalization, globalization, and increasing crisis phenomena. It emphasizes the importance of professional flexibility, adaptive management, strategic thinking, and the ability to make effective decisions under conditions of uncertainty and limited resources. Crisis is considered not only as a source of risks and threats, but also as a factor that stimulates professional development, organizational change, and the search for innovative management solutions. Particular attention is paid to the case study method as an effective practice-oriented tool for modelling real management situations in the training of future heads of educational institutions. The article describes the use of cases related to declining student enrollment, conflicts between administration and teaching staff, emergency situations, and the implementation of innovative educational products. Such learning activities contribute to the development of critical thinking, risk assessment, crisis communication, stakeholder interaction, and strategic planning skills. It is concluded that the use of case studies ensures the integration of theoretical knowledge with practical management experience and is an effective means of forming anti-crisis competencies in future educational managers.