Антикорупційна політика України: між зовнішньою обумовленістю єс та внутрішніми безпековими імперативами

Abstract

Сучасна антикорупційна стратегія України трансформувалася з переліку суто правових трансформацій у фундаментальний елемент національної стійкості, де подолання внутрішніх зловживань виступає фактором національної безпеки. Ця еволюція спирається на тривалу ціннісну стабілізацію українського суспільства, для якого антикорупційна повістка залишається пріоритетною навіть у період глобальної турбулентності та воєнного стану. незворотність антикорупційного поступу України забезпечується унікальною конфігурацією сил, де жорстка обумовленість ЄС та програма Ukraine Facility виконують роль «зовнішнього якоря», що стабілізує стратегічний курс реформ, тоді як зріле громадянське суспільство постає як нездоланний «внутрішній щит», який у моменти політичних криз надійно захищає інституційну автономію антикорупційної архітектури від ризиків регресу.