Криза сенсу освіти

Abstract

Сучасна освіта переживає глибоку трансформацію. Цифровізація, глобалізація, прискорення темпів науково-технічного прогресу - всі ці фактори ставлять перед освітніми системами нові вимоги. Однак за зовнішніми реформами приховується значно глибша проблема: криза сенсу освіти. Все частіше педагоги, філософи і суспільствознавці запитують: для чого ми навчаємо? Що має бути результатом освіти - кваліфікований фахівець чи цілісна людська особистість? Ця дилема не нова. Ще в античності сперечалися про те, чи має освіта давати конкретні практичні навички (techne) або ж формувати характер і здатність до мудрості (paideia). Сьогодні це протиріччя загострилося до крайньої межі. Домінуюча неоліберальна модель освіти розглядає її насамперед як інвестицію в «людський капітал» - поняття, яке само собою є симптомом глибокої ціннісної кризи.