Соціальна адаптація в умовах алгоритмічного контролю: асиметрія цифрової видимості в Україні

Abstract

Сучасна соціальна адаптація особистості в Україні тісно пов’язана з цифровими платформами, де доступ до публічного голосу задають архітектура сервісів, правила модерації та алгоритмічне ранжування. Дослідження про модерацію українського контенту у Facebook та Instagram, TikTok-активізм в Україні, цифровий спротив у політично обмежених режимах, а також про воєнних лідерів думок (war influencers) підтверджують: платформи стали ключовими активними посередниками соціальної видимості й колективної дії [1; 3; 4; 5; 6; 7]. Асиметрія цифрової видимості стає одним із визначальних чинників соціальної адаптації особистості в умовах війни та суспільної мобілізації. З позиції концепції «техногенної установчості», технічна інфраструктура створює первинний матеріальний порядок ще до появи формальної правової норми [2]. Саме тому видимість, пріоритет та охоплення контенту набувають значної соціальної ваги, що узгоджується з сучасними роботами про цифрові контент-практики в Україні [1; 5; 6].