Філософські засади еволюції засобів художньої виразності в естрадному вокалі: від акустичної традиції до цифрового синтезу

Abstract

Динамічний розвиток цифрових технологій у музичній культурі суттєво трансформує традиційні уявлення про естрадний вокал. Сучасна виконавча практика дедалі частіше інтегрує інструменти обробки звуку, що породжує гострі дискусії щодо співвідношення природних вокальних якостей і технічних засобів їх модифікації, а також впливає на професійну підготовку вокалістів. Мета статті полягає у дослідженні еволюції засобів художньої виразності в естрадному вокалі від традиційного акустичного виконання до сучасних цифрових технологій, а також у виявленні їхнього впливу на формування виконавської інтерпретації та художнього образу. Методи дослідження. У роботі застосовано комплексний підхід: компаративний метод використано для зіставлення акустичного та цифрового періодів розвитку вокалу; діалектичний – для розгляду синтезу традицій та інновацій; мистецтвознавчий аналіз дозволив вивчити специфіку звукового втілення творів, а феноменологічний метод допоміг осмислити голос як унікальний культурний феномен в умовах цифрової трансформації. The dynamic development of digital technologies in musical culture significantly transforms traditional perceptions of pop vocals. Modern performing practice increasingly integrates sound processing tools, which sparks sharp discussions regarding the relationship between natural vocal qualities and the technical means of their modification, and also influences the professional training of vocalists. The purpose of the article is to study the evolution of expressive means in pop vocals from traditional acoustic performance to modern digital technologies, as well as to identify their impact on the formation of performance interpretation and artistic image. Research methods. A comprehensive approach is applied in the work: the comparative method is used to contrast the acoustic and digital periods of vocal development; the dialectical method – to consider the synthesis of traditions and innovations; art criticism analysis allowed for the study of the specifics of the sonic embodiment of works, and the phenomenological method helped to conceptualize the voice as a unique cultural phenomenon in the context of digital transformation.