Державність та релігійні інституції у ціннісній організації сучасного суспільства

Abstract

Російсько-українська війна загострює питання соціальної стійкості та меж інституційної відповідальності держави, переводячи публічне управління у площину збереження життєвого світу. Суспільство постає як поліцентрична система інституцій, де ефективність влади визначається здатністю поєднувати адміністративні та моральні ресурси. Релігійні організації підтримують суспільну єдність, відтворюють довіру та сприяють гуманізації публічного простору, що актуалізує осмислення державно-конфесійних відносин як підґрунтя відповідального співбуття та утвердження людської гідності. The Russian-Ukrainian war intensifies questions of social resilience and the limits of institutional responsibility of the state, shifting public governance toward the preservation of the lifeworld. Society emerges as a polycentric system of institutions in which the effectiveness of authority is determined by its capacity to integrate administrative and moral resources. Religious organizations sustain social unity, reproduce trust, and contribute to the humanization of the public sphere, thereby underscoring the need to interpret state-confessional relations as a foundation for responsible coexistence and the affirmation of human dignity