Проблеми перевірки походження програмних артефактів

Abstract

Сучасний підхід до розробки програмного забезпечення змістився від монолітних, розроблених власноруч додатків, до використання розподілених сторонніх бібліотек, компонентів з відкритим кодом та автоматизованих конвеєрів збірки. Хоча ця розподілена парадигма експоненційно прискорює швидкість розробки, вона створює серйозний «дефіцит довіри», оскільки організації більше не контролюють вихідний код повністю. Натомість вони залежать від зовнішніх залежностей та інфраструктури, що їх компілює [1]. Необхідність підтвердження походження посилюється зростанням кількості атак на ланцюг постачання програмного забезпечення. У контексті програмних артефактів це передбачає компрометацію етапів розробки, збірки або розповсюдження життєвого циклу розробки програмного забезпечення (SDLC).