Китайська ініціатива «Один пояс – один шлях» як інструмент трансрегіональної інтеграції на регіональні порядки Азії та Африки

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена трансформацією китайської ініціативи «Один пояс – один шлях» (BRI) з регіонального проєкту на потужний геоекономічний інструмент, що впливає на архітектоніку міжнародних відносин. В умовах загострення глобальної конкуренції BRI позиціонується як альтернативна модель глобалізації, що кидає виклик західним інституціям, особливо в Азії та Африці, де наслідки її імплементації потребують глибокого порівняльного аналізу через різноманітність політичних режимів та рівнів розвитку. Мета статті полягає у комплексному аналізі ініціативи «Один пояс – один шлях» як інструменту трансрегіональної інтеграції та визначенні її впливу на формування і трансформацію регіональних порядків у Азії та Африці. Методологічну основу становить поєднання системного, неореалістичного та інституційного підходів. Використано комплекс методів: системний та порівняльно-політологічний аналіз, інституційний аналіз, метод кейс-стаді, аналіз зовнішньополітичних документів та тріангуляція даних. Результати дослідження засвідчили, що BRI еволюціонувала від інфраструктурного проєкту до цілісної парадигми, яка охоплює економічні, політичні та безпекові аспекти. Її концептуальне підґрунтя базується на ідеї «Спільноти спільної долі людства», а інституційна архітектура – на мережевій структурі «комплексного білатералізму» та нових фінансових механізмах. Вплив на Азію є глибоким, але диференційованим: від поглиблення стратегічного партнерства з Пакистаном до інтеграції країн Центральної Азії та політики хеджування країн АСЕАН. В Африці, де обсяг інвестицій сягнув 390 млрд доларів, проєкти BRI створюють дихотомію між можливостями подолання інфраструктурного розриву та новими формами боргової, технологічної і політичної залежності. На трансрегіональному рівні BRI стимулює формування «біполярного мультилатералізму», кидаючи виклик традиційним західним структурам та пропонуючи країнам Глобального Півдня альтернативну модель економічної взаємодії без нав’язування політичних чи культурних норм, що робить її привабливішою порівняно з традиційною моделлю глобалізації. Relevance of the study is determined by the transformation of the Chinese "Belt and Road" Initiative (BRI) from a regional project into a powerful geoeconomic instrument influencing the architectonics of international relations. In the context of heightened global competition, the BRI is positioned as an alternative model of globalization that challenges Western institutions, particularly in Asia and Africa, where the consequences of its implementation require in-depth comparative analysis due to the diversity of political regimes and levels of development. The aim of the article is a comprehensive analysis of the "Belt and Road" Initiative as an instrument of transregional integration and the determination of its impact on the formation and transformation of regional orders in Asia and Africa. The methodological framework combines systemic, neorealist, and institutional approaches. A set of methods was employed: systemic and comparative political analysis, institutional analysis, the case study method, analysis of foreign policy documents, and data triangulation. The research findings indicate that the BRI has evolved from an infrastructure project into a comprehensive paradigm encompassing economic, political, and security aspects. Its conceptual foundation rests on the idea of a "Community with a Shared Future for Mankind," while its institutional architecture is based on the network structure of "complex bilateralism" and new financial mechanisms. The impact on Asia is profound yet differentiated: ranging from deepening the strategic partnership with Pakistan to integrating Central Asian countries and the hedging policies of ASEAN nations. In Africa, where investment volumes have reached $390 billion, BRI projects create a dichotomy between opportunities to bridge the infrastructure gap and new forms of debt, technological, and political dependence. At the transregional level, the BRI stimulates the formation of "bipolar multilateralism," challenging traditional Western structures and offering countries of the Global South an alternative model of economic interaction without imposing political or cultural norms, making it more attractive compared to the traditional model of globalization.