Концепт регіональної безпеки в теорії міжнародних відносин

Abstract

Стаття присвячена комплексному аналізу еволюції концепту регіональної безпеки в теорії міжнародних відносин та визначенню його сучасного експланативного потенціалу. Автори виходить із того, що впродовж тривалого часу безпекова проблематика розглядалася переважно на глобальному рівні, тоді як її регіональний вимір трактувався як похідний від системної взаємодії великих держав. Завершення холодної війни, фрагментація міжнародного порядку, посилення регіоналізації та зростання ролі недержавних акторів зумовили необхідність концептуального переосмислення регіональної безпеки як відносно автономного аналітичного рівня. У статті простежено трансформацію уявлень про регіональну безпеку в межах основних теоретичних парадигм. Показано, що ранні теорії редукували регіон до просторової проєкції глобального балансу сил, тоді як подальші підходи поступово визнали автономію за регіональним рівнем, взяли до уваги роль інституцій, норм, ідентичностей та соціальних процесів у формуванні безпеки. The article offers a comprehensive analysis of the evolution of the concept of regional security in international relations theory and assesses its contemporary explanatory potential. It proceeds from the premise that, for a considerable period, security issues were addressed primarily at the global level, whereas the regional dimension was treated as derivative of systemic interaction among major powers. The end of the Cold War, the fragmentation of the international order, the intensification of regionalization processes, and the growing role of non-state actors have necessitated a conceptual reconsideration of regional security as a relatively autonomous level of analysis.