Стратегічні безпекові документи США гібридного періоду російсько-української війни

Abstract

У статті проведено дискурсивний аналіз ключових безпекових документів США гібридного періоду російсько-української війни (2014–2022). Актуальність статті полягає у необхідності визначити витоки американського стратегічного наративу стосовно повномасштабної російської агресії в Україні для підвищення ефективності аналізу реальної політики США у контексті російсько-української війни. Відповідно, ключовим об’єктом дослідження є Національна стратегія безпеки США, яка, спільно з іншими проаналізованими документами, виконує не лише формальну, а й комунікативну функцію, сигналізуючи союзникам і опонентам про американську інтерпретацію війни та легітимні моделі реагування. Метою дослідження є аналіз американських стратегічних документів 2014–2022 рр. для визначення їх ключових дискурсивних тенденцій і трансформацій: 1) виявлення фреймів, через які описується російсько-українська війна; 2) встановлення дискурсивної логіки легітимації стратегічної відповіді США; 3) порівняння акцентів у наративах різних президентських адміністрацій. Методологічну основу становлять дискурс-аналіз, фрейм-аналіз і порівняльний аналіз. Результати засвідчують поєднання інституційної тяглості та поступової адаптації стратегічного наративу США до тривалої російської агресії гібридного періоду. Незалежно від діючої адміністрації, російська агресія інтерпретувалася як підрив суверенітету України, міжнародного права і акт безпекової дестабілізації Європи. Це створювало ціннісно-нормативну основу для політичної та матеріальної підтримки України й посилення безпеки союзників. Водночас на тлі тривалої війни посилився фрейм гібридних загроз через тему конкуренції великих держав, що виразно фіксується у відповідни змінах логіки довгострокового стратегічного протистояння. Відмінності між адміністраціями проявляються переважно у пріоритезації загроз і риторичних наголосах, тоді як базова оцінка РФ і принципи підтримки України залишаються сталими. Водночас у вихідній концепції адміністрації Байдена, яка була основою майбутньої реакції США на повномасштабне російське вторгнення, підкреслюється модель комбінованого застосування стримування та дипломатії із декларованою необхідністю збереження каналів забезпечення глобальної стратегічної стабільності та контролю над озброєннями. The article offers a discursive analysis of key U.S. security documents from the hybrid phase of the Russo-Ukrainian war (2014–2022). The relevance of the study lies in the need to identify the origins of the American strategic narrative regarding Russia’s full-scale aggression against Ukraine, to enhance the effectiveness of analyzing U.S. real policy in the context of the Russo-Ukrainian war. Accordingly, the central object of the research is the U.S. National Security Strategy, which, together with the other documents analyzed, performs not only a formal but also a communicative function by signaling to allies and opponents the American interpretation of the war and the legitimate models of response. The study aims to analyze U.S. strategic documents from 2014 to 2022 to determine their key discursive trends and transformations: 1) identifying the frames through which the Russo-Ukrainian war is described; 2) establishing the discursive logic that legitimizes the U.S. strategic response; 3) comparing emphases in the narratives of different presidential administrations. The methodological framework is based on discourse analysis, frame analysis, and comparative analysis. The results indicate a combination of institutional continuity and a gradual adaptation of the U.S. strategic narrative to Russia’s prolonged aggression during the hybrid period. Regardless of the administration in office, Russian aggression was interpreted as an undermining of Ukraine’s sovereignty and international law, and as an act of security destabilization in Europe. This created a value- and norm-based foundation for political and material support for Ukraine and for strengthening allied security. At the same time, amid a protracted war, the framework of hybrid threats intensified, with the theme of greatpower competition clearly reflected in the corresponding changes in the logic of long-term strategic confrontation. Differences between administrations are primarily reflected in the prioritization of threats and rhetorical emphases, whereas the baseline assessment of the Russian Federation and the principles for supporting Ukraine remain stable. At the same time, the initial concept of the Biden administration, which formed the basis for the future U.S. response to Russia’s full-scale invasion, emphasizes a model of combining deterrence and diplomacy, alongside a declared need to preserve channels to ensure global strategic stability and arms control.