Вальс як структурно-драматургічний чинник віденської оперети Йоганна Штрауса: жанрово-стильовий та диригентсько-інтерпретаційний виміри

Abstract

У дослідженні проаналізовано еволюцію професії диригента-хормейстера в українській музичній культурі і розглянуто її як складний історико-культурний і мистецький процес, зумовлений змінами соціального середовища, художніх пріоритетів та інституційних форм хорового виконавства. У ході досягнення мети досліджено трансформацію професійних функцій диригента-хормейстера від регентсько-утилітарної моделі керування хором до сучасного багатовимірного феномена, що поєднує художньо-інтерпретаційну, педагогічну, організаційну та соціокультурну діяльність. Виокремлено основні історичні етапи становлення професії, окреслено їхні характерні риси та визначено чинники, які вплинули на зміну статусу диригента-хормейстера в українській музичній традиції. he article examines the role of the waltz in the structure of the Viennese operetta of the 19th century, focusing on the works of Johann Strauss II, one of the most prominent representatives of Austrian musical culture in the second half of the 19th century. The research methodology is based on a comprehensive approach that integrates musicological, genre-stylistic, historical-cul-tural, and conductor’s interpretative analysis. Special attention is given to the conductor-interpret-ing aspect, which defines the specifics of performing the waltz as a key musical-dramaturgical element of the operetta. The study analyzes the main genre and stylistic features of Strauss’s waltzes, including The Blue Danube, Die Fledermaus, Der Zigeunerbaron, and others, identifying patterns in the construction of series of contrasting waltzes, the combination of lyrical and ener-getic fragments, and the integration of the dance form into the operetta’s dramaturgical structure.