Переосмислення громадянського суспільства як основи соціальної згуртованості у Німеччин

Abstract

Реалізація масштабного проєкту реформування соціальної сфери у Німеччині супроводжувалося однією з найбільш систематичних спроб розробити комплексне соціальне бачення у відповідь на різні соціальні проблеми, що виходила з концепції Bürgergesellschaft. У німецькій традиції можна виділити три основних підходи до розуміння Bürgergesellschaft (громадянського суспільства). 1. Bürgergesellschaft як культура та спосіб життя бюргерів. Через відсутність розрізнення між citoyen і bourgeois Bürger позначає політично активного суб’єкта, який бере участь у суспільному житті, а також носія культурних атрибутів середнього класу, який найчастіше сприймається в неполітичному контексті. 2. Bürgergesellschaft як поєднання громадянської ініціативи з підприємницькою діяльністю. Bürgergesellschaften, як організації комерційних інтересів на місцевому рівні протистояли інтересам нових класів промислових підприємців. 3. Bürgergesellschaft як рушій демократизації. Зародження і активізація антикомуністичних рухів у країнах соцтабору в кінці 1970-х – на початку 1980-х років сприяло зміщенню акценту у розумінні громадянського суспільства на демократизаційні процеси. Опозиційні характеристики громадянського суспільства, його відмінність від держави сприяли новому підходу до розуміння спільного виробництва важливих соціальних благ суспільством і державою. Відправною точкою для реформаторів стало питання, що повинна робити державна політика для створення сприятливих умов для функціонування громадянського суспільства. Побоювання, що після об’єднання Німеччина відстане і що післявоєнне врегулювання виявиться недостатнім для наздоганяння досить часто озвучувалися у цей період. Найбільшу стурбованість викликали дедалі більші витрати на соціальне забезпечення та допомогу по безробіттю, які фінансувалися за рахунок соціальних внесків, сплачуваних працівниками та роботодавцями, що збільшувало вартість робочої сили. Також висловлювалася думка, що спосіб взаємодії держави загального добробуту з індивідами та суспільством загалом сприяв зростанню пасивності останніх. Подолання цієї паталогічної залежності завдяки концепції активного громадянського суспільства сприяло посиленню індивідуальної відповідальності, соціальній згуртованості та забезпечило динамізм, необхідний для стимулювання економічного розвитку. The implementation of a large-scale project to reform the social sphere in Germany was accompanied by one of the most systematic attempts to develop a comprehensive social vision in response to various social problems, based on the concept of Bürgergesellschaft. In the German tradition, there are three main approaches to understanding Bürgergesellschaft (civil society). 1. Bürgergesellschaft as the culture and way of life of the bourgeoisie. Due to the lack of distinction between citoyen and bourgeois, Bürger refers to a politically active subject who participates in public life, as well as a bearer of middle-class cultural attributes, which is most often perceived in a non-political context. 2. Bürgergesellschaft as a combination of civic initiative and entrepreneurial activity. Bürgergesellschaften, as organisations of commercial interests at the local level, opposed the interests of the new classes of industrial entrepreneurs. 3. Bürgergesellschaft as a driver of democratisation. The emergence and intensification of anti-communist movements in the socialist camp in the late 1970s and early 1980s contributed to a shift in the focus of civil society towards democratisation processes. The oppositional characteristics of civil society and its distinction from the state contributed to a new approach to understanding the joint production of important social goods by society and the state. The starting point for reformers was the question of what state policy should do to create favourable conditions for the functioning of civil society. Fears that Germany would fall behind after reunification and that the post-war settlement would prove insufficient to catch up were frequently voiced during this period. The greatest concern was caused by the ever-increasing costs of social security and unemployment benefits, which were financed by social contributions paid by employees and employers, thereby increasing the cost of labour. There was also a view that the way the welfare state interacted with individuals and society as a whole contributed to the passivity of the latter. Overcoming this pathological dependence through the concept of an active civil society helped to strengthen individual responsibility and social cohesion and provided the dynamism necessary to stimulate economic development.