Cognitive cartography: mapping student note-taking across disciplines

Abstract

We qualitatively examined student note-taking across engineering, medical, and social sciences to understand how artifacts reflect disciplinary epistemologies. Using completed notes (n = 17 students; 617 pages) and brief elicitation interviews, we analysed cognitive structuring, affective/aesthetic cues, and social affordances. Engineering notes were linear and monochrome, optimised for application and exams; medical notes relied on schematic icons and comparative tables for memorisation; socialscience notes showed the widest variety, including humour, mind maps, and collaborative artefacts that supported reflection. We do not assess learning outcomes; rather, we interpret note-taking as information practices and extended cognition. Findings suggest that instruction should move beyond uniform, reproduction-based habits towards adaptive strategies that align with disciplinary demands whilst supporting metacognition and collaborative sense-making. We provide implications for teaching note-taking as a transferable, lifelong skill. Проведено якісний аналіз способів ведення студентами конспектів з інженерних, медичних та соціальних наук з метою з’ясування того, як такі артефакти відображають епістемології відповідних дисциплін. Використовуючи завершені нотатки (n = 17 студентів; 617 сторінок) та короткі інтерв’ю, проаналізовано когнітивну структуру, афективні/естетичні маркери, а також соціальні можливості взаємодії. Інженерні нотатки були лінійними та монохромними, оптимізованими для застосування та складання іспитів; медичні – ґрунтувалися на використанні схематичних піктограм і порівняльних таблиць для запам’ятовування; нотатки з соціальних наук характеризувалися найбільшою різноманітністю, зокрема гумористичними елементами, ментальними карти та спільно створеними артефактами, що сприяли рефлексії. Результати навчання не були предметом аналізу; натомість конспектування інтерпретується як інформаційні практики та прояв розширеного пізнання. Отримані результати свідчать, що навчання має вийти за межі одноманітних звичок, заснованих на відтворенні, у бік адаптивних стратегій, що відповідають вимогам конкретних дисциплін і водночас сприяють розвитку метакогніції та спільного осмислення знань. У роботі запропоновано рекомендації щодо викладання конспектування як універсальної навички, необхідної впродовж усього життя.