Інституціоналізація та вигорання громадської активності: аналіз взаємовпливу та загроз для довгострової стійкості

Abstract

В умовах повномасштабної війни громадянське суспільство України демонструє безпрецедентний рівень мобілізації, відіграючи ключову роль у національному спротиві. Проте тривале функціонування в режимі надзвичайного напруження актуалізує проблему виснаження людського капіталу. Існує наукова потреба у подоланні розриву між макросоціологічним аналізом структурних умов діяльності третього сектору та мікрорівневим вивченням психоемоційного стану активістів. Розуміння механізмів взаємовпливу між інституційним середовищем та індивідуальним вигоранням є критично важливим для прогнозування ризиків та забезпечення довгострокової стійкості (resilience) громадянського суспільства. Мета дослідження полягає у розробці та апробації гібридного методологічного підходу до аналізу кризових явищ у функціонуванні складних соціальних систем. Стаття має на меті продемонструвати, як синтез різнорівневих теорій дозволяє пояснити динаміку виснаження громадського сектору через призму інституційних дисфункцій. Методи дослідження. Методологічним ядром роботи є міждисциплінарна інтеграція теоретичних концепцій. Застосовано неоінституційну теорію Дугласа Норта для аналізу макрорівня («правила гри», формальні та неформальні обмеження) та трикомпонентну модель професійного вигорання Крістіни Маслач для аналізу мікрорівня. Концепція «інституційних пасток» Д. Норта використана для операціоналізації системних проблем (правова невизначеність, дефіцит ресурсів), тоді як інструментарій К. Маслач дозволив виміряти їхні наслідки для акторів (емоційне виснаження, деперсоналізація, редукція досягнень). Результати дослідження. У результаті дослідження сконструйовано пояснювальну модель самопідсилюваного циклу «низька інституціоналізація – високе вигорання». Доведено, що патогенне інституційне середовище виступає не лише фоном, а й активним тригером вигорання активістів. Визначено, що втрата людського капіталу внаслідок вигорання блокує можливості для розвитку сталих інституцій, замикаючи коло дисфункцій. Робота підтверджує високий евристичний потенціал запропонованого синтезу для діагностики загроз довгостроковій стійкості соціальних систем, де структурні чинники та людський ресурс є нерозривно пов’язаними. In the context of the full-scale war, civil society in Ukraine demonstrates an unprecedented level of mobilization, serving as a cornerstone of national resistance. However, functioning in a prolonged mode of emergency and extreme stress increasingly actualizes the critical issue of human capital depletion. There is a pressing scientific necessity to overcome the analytical disconnect between macro-sociological studies of the third sector’s structural conditions and micro-level examinations of the psycho-emotional states of individual activists. Comprehending the reciprocal mechanisms between the institutional environment and individual burnout is essential for predicting potential risks and securing the long-term resilience of civil society. Purpose. The primary objective of this study is to develop and validate a hybrid methodological approach designed to analyze crisis phenomena within the functioning of complex social systems. Specifically, the article aims to demonstrate how a synthesis of theoretical concepts from distinct levels of analysis can effectively explain the dynamics of exhaustion within the civic sector through the perspective of institutional dysfunctions. The methodological core of this research rests on interdisciplinary theoretical integration. It employs Douglas North’s neo-institutional theory to analyze the macro-level structure – specifically the formal and informal «rules of the game». Simultaneously, Christina Maslach’s three-component model of professional burnout is utilized to analyze the micro-level. The concept of «institutional traps» is applied to operationalize systemic dysfunctions such as legal uncertainty and resource deficits, while Maslach’s validated instruments measure their specific consequences for actors: emotional exhaustion, depersonalization, and the reduction of professional achievements. The application of this hybrid approach facilitated the construction of an explanatory model depicting a self-reinforcing cycle of «low institutionalization – high burnout». The findings demonstrate that a pathogenic institutional environment acts not merely as a passive context but as an active trigger for activist burnout. Furthermore, the study identifies that the loss of human capital resulting from burnout subsequently blocks opportunities for strengthening and developing sustainable institutions. This work confirms the significant heuristic potential of such interdisciplinary synthesis for diagnosing threats to the resilience of social systems where structural factors and human capital are inextricably intertwined.