Проблема Нагірного Карабаху в зовнішній політиці Азербайджану та Вірменії (1991-1994 рр.)

Abstract

У статті розглядається проблема формування зовнішньої політики Азербайджану та Вірменії по проблемі Нагірного Карабаху від останніх років існування радянського союзу до закінчення першої Карабаської війни у 1994 році та підписання «Бішкекського протоколу». Дослідження звертає увагу на формування національно-поляризованої суспільної думки у Азербайджані та Вірменії, яка визначила стрімкий розвиток конфлікту та обумовила майже абсолютну відсутність руху до компромісу. Важливим аспектом даного дослідження став аналіз наративів зовнішньо-політичного курсу країн в світлі наростаючої поляризації позицій учасників конфлікту на тлі бойових дій та загострення гуманітарних проблем регіону. Окремим розділом аналізу зовнішньо-політичних зусиль Азербайджану та Вірменії стало вивчення звернень офіційних представників країн до Ради Безпеки ООН. Значну увагу приділено розгляду посередницьких зусиль по припиненню бойових дій зовнішніх гравців, як Конференція по безпеці та співробітництву в Європі, її Мінська група, Іран, Казахстан тощо. Окремою сторінкою став аналіз агресивної стратегії росії, яка за рахунок посередницьких, військових та союзницьких маніпуляцій підтримувала напругу та нестабільність в регіоні прагнучи до збереження ролі одноосібного лідера в регіоні Південного Кавказу, що стало однією із передумов провалу чисельних посередницьких миротворчих зусиль зовнішніх акторів. Також представлено авторське бачення зовнішньо-політичного курсу та риторики міжнародних зусиль Азербайджану та Вірменії по проблемі Нагірного Карабаху як дипломатичної війни, що веде до неможливості вирішення проблеми мирним шляхом, за умов, що склались як внутрішньо-політичний фон країн та позиції посередників. Стаття ґрунтується на аналізі широкого комплексу джерел, включаючи архівні матеріали, свідчення очевидців та безпочередніх учасників подій, радянські документи, дипломатичну кореспонденцію та новітню історіографію. Робота спрямована на глибше осмислення коренів сучасних територіальних конфліктів та внесок історичних обставин у сучасну політичну карту регіону. The article analyzes the formation and evolution of the foreign policies of Azerbaijan and Armenia concerning the Nagorno-Karabakh issue from the late Soviet period to the end of the First Nagorno-Karabakh War in 1994 and the signing of the Bishkek Protocol. The study emphasizes the role of nationally polarized public opinion in both states, which significantly influenced the escalation of the conflict and contributed to the limited prospects for political compromise during the examined period. Special attention is given to the analysis of foreign policy narratives and diplomatic positions of Azerbaijan and Armenia in the context of ongoing hostilities and the aggravation of humanitarian challenges in the conflict zone. A separate section of the research focuses on the appeals and official statements of both parties addressed to the United Nations Security Council as instruments of international legitimation of their respective positions. The article examines mediation efforts undertaken by external actors, including the Conference on Security and Cooperation in Europe and its Minsk Group, as well as regional initiatives involving Iran and Kazakhstan. Particular attention is paid to the role of the Russian Federation, whose mediation practices, military presence, and alliance mechanisms significantly affected the dynamics of the conflict and the effectiveness of international peace initiatives in the South Caucasus. The author conceptualizes the foreign policy interaction of Azerbaijan and Armenia over Nagorno-Karabakh as a form of diplomatic confrontation, which, under specific domestic political conditions and the positions of international mediators, limited the possibility of a peaceful settlement. The study is based on a comprehensive analysis of archival materials, diplomatic correspondence, Soviet-era documents, eyewitness accounts, and contemporary historiography, aiming to deepen scholarly understanding of the historical foundations of current territorial conflicts in the region.