Homo digitalis as an example of an existential crisis of the individual in modern society

Abstract

This article examines the fundamental mechanisms of modern human sociocultural transformation in the context of digitalization. Particular attention is paid to the problem of the digital human as a result of the aforementioned processes, defining its characteristic features, and the mechanisms of its formation. The purpose of the scientific work is to study the Homo Digitalis in the existential plane of the collision of his positive / negative characteristics. Tasks: to consider the mechanisms of transformation of the human personality in the conditions of intensive development of digital technologies; to reveal the key characteristics of the Homo Digitalis; to determine the essence of the existential crisis of the Homo Digitalis. Стаття присвячена дослідженню головних механізмів соціокультурної трансформації сучасної людини в умовах цифровізації суспільства. Особлива увага придіялється проблемі цифрової людини як результату зазначених процесів, визначенню її характерних рис та механізму формування. Метою наукової роботи є дослідження цифрової людини в екзистенційній площині зіткнення позитивних / негативних її характеристик. Розкриттю мети сприяло вирішення наступних завдань: розглянути механізми трансформації людської особистості в умовах інтенсивного розвитку цифрових технологій; розкрити ключові характеристики цифрової людини; визначити сутність екзистенційної кризи цифрової людини. Методологічною основою роботи являються наступні методи: метод аналізу та синтезу (дозволив розкрити основні аспекти виникнення цифрової людини), синергетичний метод (цифрова людина розглядається як складна система, що самоорганізується у постійній взаємодії з віртуальним середовищем), метод структурного та функціонального аналізу (дозволив виявити ключові характеристики цифрової людини та визначити сутність її екзистенційної кризи). Результати дослідження. У статті наголошується, що цифрова людина виступає яскравим втіленням сучасної соціальної екзистенції. Основними механізмами трансформації людської особистості, яка призвела до появи такого явища як цифрова людина, виступає віртуальна ідентифікація, яка призводить до втрати своєї індивідуальності, відчуження особистості та розсіяння особистісного в умовах формування мережевої автентичності. До зазначеного слід також додати трансформацію на когнітивному рівні, пізнанні оточуючого середовища та усвідомлення своєї сутності, ролі. Цифровізація суспільства трансформує саму онтологічну сутність, породжуючи основу екзистенційної кризи – з одного боку вона відповідає сучасним соціокультурним трансформаціям, роблячи життя людини більш легким, швидко мінливим, відкриває альтернативні варіанти там, де раніше людина лише могла мріяти, цифровим уявленням навколишнього світу, з іншого – до появи «онтологічної пустоти» (відчуження тілесності), зміни системи цінностей, що тягне за собою зміну відношення до проблеми життя / смерті, проблеми співвідношення громадського і особистого (перше виходить на перший план, наприклад, у соціальних мережах висвітлюються події життя що підкріплюється лайками тощо) The methodological basis of the work is the following methods: the method of analysis and synthesis, the synergistic method, the method of structural and functional analysis. Results. The article emphasizes that the digital man is a vivid embodiment of modern social existence. The main mechanisms of transformation of the human personality, which led to the emergence of such a phenomenon as a Homo Digitalis, are virtual identification, which leads to the loss of one’s individuality, alienation of the individual and the dispersion of the personal in the conditions of the formation of network authenticity. The digitalization of society transforms the ontological essence itself, generating the basis of an existential crisis – on the one hand, it makes human life easier, rapidly changing, opens up alternative options where previously a person could only dream, to a digital representation of the surrounding world, on the other – to the emergence of an «ontological void» (alienation of corporeality), changes in the value system, the problem of the relationship between the public and the personal.