Глосарій епістемології в соціальному просторі

Abstract

Глобальні трансформації XX початку XXI ст. в соціальному просторі, як ніколи яскраво продемонстрували необхідність змінювати методи та форми управління даною галуззю, постійно підвищувати особистий рівень інтелектуальних властивостей. Соціальний конструкт стикається з проблемами кризи стосовно задіяних методів щодо свого функціонування. Тому, виникає суттєвий дисбаланс між залученням нових підходів до управління суспільним простором і старими стандартами рефлексії, які не відповідають парадигмі інноваційного розвитку та стають на заваді ефективно реагувати соціальним інститутам на нові форми соціо-інтелектуальних, управлінських, культурних, освітніх ризиків. Мета – проаналізувати специфіку глосарію епістемології щодо їхнього функціонування в соціальному вимірі, який тісно перетинається з феноменом публічності. Представити в статті різновиди експлікацій, які актуалізують свою присутність в науковому дослідженні, соціокультурному бутті, а саме, когнітивна, комунікаційна та морально-етична, комунікативнодіалогічна, інформаційна. Методи. В рамках функціонування епістемології розрізняють наступні поняття як «куматоїд», «case studies», «абдукція» та теорія «артикуляції» Лоуренса Гроссберга. Дані поняття повинні стати абеткою сучасного фахівця в галузі гуманітарних методологій. Тому, важливо надати визначення для кожної категорії. У статті використовується дихотомія публічної сфери за Ю. Ґабермасом («сильна» – інституціональна: «слабка» – неформальна); визначення публічного простору» Х. Арендт. Також залучаються візії філософії науки (Т. Кун, І. Лакатос). В якості теоретико-концептуальної конструкції – методологія епістемологічних досліджень базується на прийнятті наукового знання як інтерсуб’єктивного та деперсоніфікованого. Результати дослідження. Автором статті запропоновано формування нового сприйняття професійної спільноти та відношення к атрибутам повсякденності (символічним системам, культурним універсаліям, соціальним групам), тощо; звернення до професійної методології, яка створює умови для розвитку наукової, соціальної, педагогічної, публічної діяльності; залучення модулюючої онтології – перед фахівцем стоїть завдання вивчити взірці різноманітних видів, типів, форм, засобів та стилів мислення для пошуку та формування найбільш виваженого управлінського рішення; візії антропологічного і психологічного виднокола для розв’язання глибинних екзистенційних проблем. The global transformations of the 20th and early 21st centuries in the social space have more clearly than ever demonstrated the need to change the methods and forms of management of this industry and constantly increase the personal level of intellectual properties. The social construct faces crisis issues regarding the management methods involved. Therefore, there is a significant imbalance between the involvement of new approaches to managing public space and old authoritarian standards of management, which do not correspond to the paradigm of innovative development and prevent social institutions from effectively responding to new forms of socio-intellectual, managerial, and cultural risks. Purpose – to analyze the specifics of the glossary of epistemology regarding their functioning in the social dimension, which closely intersects with the publicity phenomenon, and present in the article the types of explications that actualize their presence in scientific research, socio-cultural existence (cognitive explication, communicative and moral-ethical, communicative-dialogical, informative). Methods. Within the framework of the functioning of epistemology, the following concepts are distinguished: “kumatoid”, “case studies”, “abduction”, and Lawrence Grossberg's theory of “articulation”. These concepts should become the alphabet of a modern specialist in humanitarian methodologies. That is why it is crucial to define each category. The article uses the dichotomy of the public sphere according to Y. Habermas (“strong” – institutional: “weak” – informal) and the definition of “public space” by H. Arendt. Visions of the philosophy of science (T. Kuhn, I. Lakatos) are also involved. As a theoretical and conceptual construct, the methodology of epistemological research is based on the acceptance of scientific knowledge as fundamentally intersubjective and depersonalized. Research results. The author of the article proposes the formation of a new perception of the professional community and attitude towards the attributes of everyday life (symbolic systems, cultural universals, social groups), etc.; turning to a professional methodology that creates conditions for the development of scientific, social, pedagogical, and public activities; involving modulating ontology, the specialist is tasked with studying patterns of various types, forms, means, and styles of thinking to find and form the most balanced management decision; visions of anthropological and psychological perspectives for solving deep existential problems.