Інституціоналізація публічно-приватного партнерства як інструменту реалізації публічної політики в Україні

Abstract

У контексті сучасних викликів та перспективних завдань післявоєнної відбудови України інститут публічно-приватного партнерства (далі – ППП) набуває особливого значення як інструмент оновлення публічної політики. ППП дозволяє органам влади залучати приватні інвестиції для розвитку інфраструктури, підвищення якості публічних послуг і реалізації стратегічних проєктів, що сприяє модернізації державного управління. У статті розглянуто теоретичні засади ППП та вітчизняний досвід його застосування. Проаналізовано інституціоналізацію ППП через призму нормативно-правового, організаційного і професійно-кваліфікаційного вимірів, здійснено аналіз сучасного стану нормативно-правової бази України у сфері ППП, зокрема діючі закони та нещодавно ухвалені зміни, які спрямовані на гармонізацію з практиками ЄС та спрощення процедур. Виявлено, що попри більш ніж 200 укладених договорів на умовах ДПП, реалізується лише 22 проєкти, решта – не виконуються або припинені [11], що свідчить про наявність істотних проблем у цій сфері. Визначено основні бар’єри розвитку ППП в Україні: недосконале нормативно-інституційне забезпечення, брак політичної волі, складність та непрозорість процедур, нестабільність законодавства щодо інвестицій. Окрему увагу приділено значенню ППП для післявоєнної відбудови – через механізм партнерства держава може отримати додатковий ресурс для відновлення критичної інфраструктури та забезпечення громадсько значущих потреб. На основі аналізу актуальних досліджень і практики в українському контексті запропоновано напрями вдосконалення державної політики у сфері ППП: запровадження ефективних механізмів державної підтримки проєктів, усунення нормативних колізій, підвищення гарантій захисту прав інвесторів, розвиток інституційної спроможності публічних партнерів. Висновки містять рекомендації щодо подальшого оновлення публічної політики шляхом інтенсивного використання ППП для забезпечення сталого розвитку та післявоєнного відновлення України. In the context of modern challenges and tasks of the post-war reconstruction of Ukraine, public-private partnership (hereinafter – PPP) acquires special importance as a tool for updating public policy. PPP allows authorities to attract private investments for infrastructure development, improving the quality of public services and implementing strategic projects, which contributes to the modernization of public administration. The article analyzes the theoretical foundations of PPP and the domestic experience of its application. The institutionalization of PPP is analyzed through the prism of regulatory and legal, organizational and professional-qualification dimensions. The current state of the regulatory and legal framework of Ukraine in the field of PPPs is considered, in particular the current laws and recently adopted changes aimed at harmonization with EU practices and simplification of procedures. It was found that despite more than 200 concluded contracts under the terms of PPP, only 22 projects are implemented, the remaining – are not implemented or terminated [11], which indicates the presence of significant problems in this area. The main barriers to the development of PPPs in Ukraine have been identified: imperfect regulatory and institutional support, lack of political will, complexity and opacity of procedures, instability of legislation on investments. Particular attention is paid to the importance of PPP for postwar reconstruction – through the partnership mechanism, the state can obtain an additional resource for restoring critical infrastructure and providing publicly significant needs. Based on the analysis of current research and practice in the Ukrainian context, directions for improving state policy in the field of PPP are proposed: introduction of effective mechanisms of state support for projects, elimination of regulatory conflicts, improvement of guarantees for the protection of investors’ rights, development of institutional capacity of public partners. The conclusions contain recommendations for further updating of public policy through intensive use of PPPs to ensure sustainable development and post-war recovery of Ukraine.