Волонтерство як суспільно-політичний феномен: понятійно категоріальний аналіз

Abstract

У статті здійснено комплексний понятійно-категоріальний аналіз волонтерства як суспільно-політичного феномену в сучасній Україні. Волонтерство розглядається не лише як форма соціальної або благодійної активності, а як багатовимірне явище, що формується на перетині громадянської та політичної участі й істотно впливає на конфігурацію взаємодії між державою та громадянським суспільством. Актуальність дослідження зумовлена тим, що в умовах російської агресії волонтерські ініціативи вийшли за межі традиційного «третього сектору» та перетворилися на один із ключових ресурсів суспільної мобілізації, підтримки обороноздатності, гуманітарного реагування й формування суспільної стійкості. У сучасних суспільно-політичних реаліях волонтерство потребує осмислення не лише як соціальної практики, а як об’єкта політичного аналізу, здатного пояснити трансформацію форм громадянської участі та механізмів впливу суспільства на публічну політику. У статті акцентовано, що відсутність чіткого понятійного розмежування у дослідженнях волонтерства ускладнює аналіз його політичного потенціалу. Показано, що у вітчизняних і зарубіжних наукових працях, нормативно-правових актах і аналітичних матеріалах поняття «волонтерська діяльність», «волонтерські ініціативи», «волонтерський рух», «громадянська участь» та «політична участь» нерідко застосовуються без урахування рівнів аналізу, що звужує розуміння волонтерства до суто соціальної або сервісної діяльності та залишає поза увагою процеси політичної суб’єктивації волонтерських акторів. Обґрунтовано доцільність виокремлення трьох рівнів аналітичного розгляду волонтерства: індивідуального (поведінкового), організаційного та суспільно-політичного. Показано, що в умовах війни волонтерська активність виходить за межі соціальної допомоги й набуває політичного змісту, виконуючи функції суспільної мобілізації, громадського контролю за діяльністю влади, адвокації та співвиробництва публічних політик. Сформовано системний понятійний апарат, який дозволяє пояснити механізми політичної суб’єктивації волонтерських акторів та їхній вплив на трансформацію взаємодії у системі «держава – суспільство». The article provides a comprehensive conceptual and categorical analysis of volunteering as a socio-political phenomenon in modern Ukraine. Volunteering is considered not only as a form of social or charitable activity, but as a multidimensional phenomenon that is formed at the intersection of civic and political participation and significantly affects the configuration of interaction between the state and civil society. The relevance of the study is due to the fact that in the conditions of Russian aggression, volunteer initiatives have gone beyond the traditional “third sector” and have become one of the key resources for social mobilization, support for defense capabilities, humanitarian response, and the formation of social resilience. In modern socio-political realities, volunteering needs to be understood not only as a social practice, but as an object of political analysis capable of explaining the transformation of forms of civic participation and mechanisms of society’s influence on public policy. The article emphasizes that the lack of a clear conceptual distinction in volunteering research complicates the analysis of its political potential. It is shown that in domestic and foreign scientific works, regulatory legal acts and analytical materials the concepts of «volunteer activity», «volunteer initiatives», «volunteer movement», «civic participation» and «political participation» are often used without taking into account the levels of analysis, which narrows the understanding of volunteering to purely social or service activities and leaves out of consideration the processes of political subjectivation of volunteer actors. The feasibility of distinguishing three levels of analytical consideration of volunteering is substantiated: individual (behavioral), organizational and socio-political. It is shown that in war conditions volunteer activity goes beyond social assistance and acquires political content, performing the functions of social mobilization, public control over the activities of the authorities, advocacy and co-production of public policies. A systemic conceptual apparatus has been formed that allows us to explain the mechanisms of political subjectivation of volunteer actors and their impact on the transformation of interaction in the “state – society” system.