3-Я українська радянська армія у хаосі самознищення (травень 1919 р.)

Abstract

Стаття присвячена аналізу подій на південному заході України пов’язаних з повстанням отамана Н. Григор’єва. Розглядаючи особливості російської агресії в Україні у 1919 р., треба зазначити, що російський колоніалізм, використовуючи оманливу пропаганду, спромігся залучити значну частину мешканців України до трьох червоних армій радянського Українського фронту. Але, в травні 1919 р. частини 3-ї армії цього фронту повстали проти колоніальної політики «червоної» влади. На Півдні України отаману Н. Григор’єву вдалося підняти на повстання не тільки свою 6-ту дивізію 3-ї армії, але й частини 5-ї дивізії, радянські гарнізони Миколаєва, Херсона, Очакова, невдала спроба повстання військових фіксувалася в Одесі. Можна твердити, що в середині травня 1919 р. 3-я армія Українського фронту опинилася в стані руйнації та хаосу, з якого вона так і не вийшла до своєї ліквідації у червні 1919 р. Повстання отамана Н. Григор’єва зруйнувала тили Червоної Армії, не давши їй змоги провести запланований «похід на Європу» (захоплення Румунії), зробивши її неспроможною опиратися наступу частин армії УНР і «білої» армії. Повстання показало силу українського спротиву «червоній» диктатурі та привела до загальної кризи владних інститутів, у той же час повстанці виявили свої вади: антисемітизм, що досяг рівня погромів, недисциплінованість частин, хаотичність військового стратегічного планування. The article is devoted to the analysis of the events in the south-west of Ukraine related to the uprising of chieftain N. Grigoriev. Considering the peculiarities of the Russian aggression in Ukraine in 1919, it should be noted that Russian colonialism, using deceptive propaganda, managed to attract a significant part of the inhabitants of Ukraine to the three red armies of the Soviet Ukrainian Front. However, in May 1919, units of the 3rd Army of this front rebelled against the colonial policy of the ‘red’ government. In the South of Ukraine, Ataman N. Grigoriev managed to raise not only his 6th division of the 3rd Army, but also parts of the 5th division, the Soviet garrisons of Mykolaiv, Kherson, and Ochakiv to revolt, an unsuccessful attempt at a military uprising was recorded in Odesa. It can be said that in the middle of May 1919, the 3rd Army of the Ukrainian Front found itself in a state of destruction and chaos, from which it never came out until its liquidation in June 1919. The uprising of Ataman N. Grigoriev destroyed the rear of the Red Army not gave it the opportunity to carry out the planned ‘campaign to Europe’ (capture of Romania), making it unable to resist the attack of parts of the UNR army and the ‘white’ army. The uprising showed the strength of Ukrainian resistance to the ‘red’ dictatorship and led to a general crisis of power institutions, at the same time the rebels revealed their flaws: anti-Semitism that reached the level of pogroms, indiscipline of units, chaotic military strategic planning.