Еволюція педагогічних поглядів на адаптацію дітей дошкільного віку в контексті методологічних підходів до підготовки педагогів

Abstract

У статті здійснено теоретичний аналіз еволюції педагогічних поглядів на адаптацію дітей дошкільного віку та визначено їх методологічне значення для підготовки педагогів дошкільної освіти. Теоретичні методи дослідження, включно з історико педагогічним аналізом, порівняльним і системним аналізом наукових джерел, а також узагальненням і синтезом наукових положень, дозволили виділити основні етапи розвитку педагогічної думки та окреслити ключові принципи адаптації дітей дошкільного віку. Представлено теоретичне осмислення поняття «адаптація дітей дошкільного віку» в історико‑педагогічному контексті як цілісного педагогічного й психологічного феномену, що репрезентує процес входження дитини в нові соціальні умови освітнього середовища, узгодження її поведінкових реакцій із вимогами закладу дошкільної освіти та набуття відповідних способів діяльності й міжособистісних взаємодій. Визначено та проаналізовано три етапи розвитку педагогічної думки (класичний період, науково педагогічні концепції ХХ століття, сучасний етап), що свідчить про поступову трансформацію адаптації дітей дошкільного віку в центральний об’єкт педагогічної уваги та зміну ролі педагога від організатора зовнішніх умов до фасилітатора соціальної та психологічної інтеграції дитини. Визначено методологічний потенціал історико педагогічного досвіду, який дозволяє інтегрувати в сучасну підготовку педагогів дошкільної освіти системний, компетентнісний, діяльнісний, культурологічний та особистісно

орієнтований підходи, що забезпечують формування професійної компетентності та готовності педагогів дошкільної освіти до ефективного супроводу адаптаційних процесів дітей в освітньому середовищі. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному історико‑педагогічному осмисленні процесу адаптації дітей дошкільного віку та обґрунтуванні його методологічного значення для підготовки педагогів дошкільної освіти. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання матеріалів статті для вдосконалення освітньо-професійних програм підготовки педагогів дошкільної освіти, розробки методичних рекомендацій із супроводу адаптації дітей дошкільного віку та підвищення ефективності виробничої (педагогічної) практики в умовах сучасного освітнього середовища.

The article provides a theoretical analysis of the evolution of pedagogical views on the adaptation of preschool children and determines their methodological significance for the training of preschool educators. Theoretical research methods, including historical and pedagogical analysis, comparative and systematic analysis of scientific sources, as well as generalisation and synthesis of scientific provisions, made it possible to identify the main stages of development of pedagogical thought and outline the key principles of adaptation of preschool children. A theoretical understanding of the concept of ‘adaptation of preschool children’ in a historical and pedagogical context as a holistic pedagogical and psychological phenomenon representing the process of a child's entry into new social conditions of the educational environment, the harmonisation of their behavioural responses with the requirements of the preschool educational institution, and the acquisition of appropriate modes of activity and interpersonal interactions. Three stages of development of pedagogical thought have been identified and analysed (the classical period, scientific pedagogical concepts of the 20th century, the contemporary stage), which indicates a gradual transformation of the adaptation of preschool children into the central object of pedagogical attention and a change in the role of the teacher from an organiser of external conditions to a facilitator of the child's social and psychological integration. The methodological potential of historical pedagogical experience has been identified, which allows for the integration of systematic, competence-based, activity-based, cultural and personality-oriented approaches into contemporary preschool teacher training, ensuring the formation of professional competence and readiness of preschool teachers to effectively support children's adaptation processes in the educational environment. The scientific novelty of the study lies in a comprehensive historical and pedagogical understanding of the process of adaptation of preschool children and justification of its methodological significance for the training of preschool teachers. The practical significance of the study lies in the possibility of using the materials of the article to improve educational and professional programmes for training preschool teachers, developing methodological recommendations for supporting the adaptation of preschool children, and increasing the effectiveness of industrial (pedagogical) practice in the modern educational environment.