Системно-методологічний підхід до дослідження емоційної стійкості особистості

Abstract

У статті представлено теоретико-емпіричне обґрунтування системної моделі емоційної стійкості як інтегральної властивості особистості, що забезпечує успішне здійснення діяльності в умовах підвищеного емоціогенного навантаження. Актуальність дослідження зумовлена зростанням частоти непередбачуваних, конкурентних і кризових ситуацій у сучасному соціальному просторі, а також обмеженою придатністю традиційних описів до пояснення процесуальної динаміки емоційного реагування та поведінкових індикаторів емоційної стійкості. Метою дослідження є концептуалізація емоційної стійкості, операціоналізація її ключових компонентів і пілотна психометрична апробація авторського опитувальника. Методологічну основу становлять системний, суб’єктно-діяльнісний та ресурсний підходи, що дозволяють розглядати її як феномен суто емоційного порядку зі своєю ієрархічно організованою саморегульованою системою, спрямованою на узгодження відповідних процесів зовнішнім вимогам та цілям суб’єкта. The article presents a theoretical and empirical substantiation of a systemic model of emotional stability as an integral personality trait that ensures successful performance of activity under conditions of increased emotion-generating load. The relevance of the study is determined by the growing frequency of unpredictable, competitive, and crisis situations in the contemporary social environment, as well as by the limited explanatory capacity of traditional descriptions for capturing the procedural dynamics of emotional responding and behavioral indicators of emotional stability. The aim of the study is to conceptualize emotional stability, operationalize its key components, and conduct a pilot psychometric validation of the author’s questionnaire. The methodological framework is based on systemic, subject-activity, and resource approaches, which allow emotional stability to be viewed as a phenomenon of a purely emotional order, possessing a hierarchically organized, self-regulating system aimed at aligning relevant processes with external demands and the goals of the subject.