Ритуал і комеморація як складники деколонізаційного дискурсу в психологічній роботі із втратою

Abstract

У статті обґрунтовано роль ритуалів і практик комеморації як допоміжних інструментів у роботі із втратою. В умовах повномасштабної війни, коли кількість утрат і запитів на отримання допомоги перевищує можливості фахівців/чинь допоміжних професій, важливо віднаходити нові, нетривіальні методи психосоціальної підтримки. Ритуал у контексті цього дослідження визначено як повторювану символічну дію, наділену сенсом, і, відповідно, комеморацію – як активний процес пам’ятання, проявлений через дію, і виконаний у спільноті. У статті також демонструються результати пілотного емпіричного дослідження про роль ритуалів і практик пам’ятання в процесі проживання втрати. The article substantiates the role of rituals and commemorative practices as additional tools in working with loss. In the context of the full-scale war, when the number of losses and the demand for assistance exceed the capacity of specialists and helping-profession practitioners, it is vital to find new, non-trivial methods of psychosocial support. Within this study, a ritual is defined as a repeated symbolic action endowed with meaning, and commemoration – as an active process of remembering, manifested through action and carried out within a community. The article also presents the results of an empirical study on the role of rituals and practices of remembrance in the process of experiencing loss.