Плейбек-театр як метод формування інклюзивних компетентностей майбутніх соціальних працівників на основі моделі наративної ретикуляції

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена потребою в підготовці майбутніх соціальних працівників, здатних ефективно діяти в умовах зростання соціальної різноманітності, травматичного колективного досвіду, воєнних викликів і посилення вразливості окремих груп населення. У цьому контексті особливої значущості набуває формування інклюзивних компетентностей, що передбачають розвиток емпатії, етичної чутливості, толерантності до невизначеності та здатності до діалогічної взаємодії. Метою статті є науково-теоретичне й емпіричне обґрунтування можливостей використання плейбек-театру як методу формування інклюзивних компетентностей майбутніх соціальних працівників на основі авторської моделі наративної ретикуляції. Дослідження здійснювалося із застосуванням якісної методології та таких методів, як педагогічне спостереження, аналіз письмових рефлексій здобувачів, напівструктуровані інтерв’ю, контент-аналіз наративів, що виникали під час плейбек-сесій. Емпіричною базою стали освітні практики в межах вибіркових дисциплін для здобувачів спеціальності «Соціальна робота». The relevance of this study is determined by the growing need to prepare future social workers who are able to work effectively in conditions of increasing social diversity, collective traumatic experience, war-related challenges, and the growing vulnerability of various population groups. In this context, the development of inclusive competences, which include empathy, ethical sensitivity, tolerance of uncertainty and the ability to engage in dialogical interaction, becomes especially important. The aim of the article is to provide a theoretical and empirical justification for the use of playback theatre as a method for developing the inclusive competences of future social workers on the basis of the author’s model of narrative reticulation. The study was conducted using a qualitative research methodology and included such methods as pedagogical observation, analysis of students’ written reflections, semi-structured interviews, and content analysis of narratives that emerged during playback sessions. The empirical basis of the research was formed by educational practices implemented within elective courses for students majoring in Social Work.