Голос як інструмент ідентичності: антропологічний вимір академічного співу

Abstract

У статті досліджено голос як універсальний феномен культури та інструмент формування людської ідентичності у сфері академічного співу. Зазначено, що у сучасній гуманітарній думці голос дедалі частіше осмислюється не лише як акустичне або фізіологічне явище, але й як носій духовного досвіду, тілесної пам’яті та культурної тяглості. У центрі уваги перебуває взаємодія природного та соціального вимірів голосу, його роль у процесах самоідентифікації виконавця, формуванні професійної, гендерної, етичної та національної самосвідомості. The article examines the voice as a universal phenomenon of culture and a tool for the for-mation of human identity in the field of academic singing. It is noted that in modern human-itarian thought, the voice is increasingly interpreted not only as an acoustic or physiological phenomenon, but as a carrier of spiritual experience, bodily memory, and cultural persistence. The focus is on the interaction of the natural and social dimensions of the voice, its role in the performer’s self-identification processes, in the formation of professional, gender, ethical and national self-awareness.