Деколоніальний підхід до протидії російській культурній експансії та привласненню української мистецької спадщини у вищій мистецькій освіті

Abstract

У статті розглянуто деколоніальний підхід як методологічну основу протидії російській культурній експансії та привласненню української мистецької спадщини у системі вищої мистецької освіти. У статті досліджено деколоніальний вимір протидії російській культурній експансії та наративам привласнення української мистецької спадщини. Автори підкреслюють, що проблема апропріації українських культурних надбань має давні історичні корені й тісно пов’язана з формуванням імперського канону, у межах якого українські митці та мистецькі школи систематично репрезентувалися як «російські». На сучасному етапі, в умовах війни, ці практики набувають нових форм: від спотвореної музейної політики до цифрових комунікацій, що створюють ризики подальшої маргіналізації української культури на глобальному рівні. The article examines the decolonial approach as a methodological basis for countering Russian cultural expansion and appropriation of Ukrainian artistic heritage in the system of higher art education. The article examines the decolonial dimension of countering Russian cultural expansion and narratives of appropriation of Ukrainian artistic heritage. The authors emphasize that the problem of appropriation of Ukrainian cultural achievements has deep historical roots and is closely linked to the formation of the imperial canon, within which Ukrainian artists and art schools were systematically represented as “Russian”. At the present stage, in the context of war, these practices are taking on new forms – from distorted museum policies to digital communications, creating risks of further marginalization of Ukrainian culture at the global level.