Технічна творчість у контексті філософії дизайну: етико-антропологічний вимір

Abstract

Актуальність теми дослідження зумовлена сутнісними трансформаціями у репрезентаціях дизайну, який дедалі більше постає соціокультурною практикою, спрямованою на узгодження духовного досвіду людини з технологічними викликами епохи антропоцену. Дизайн як форма культурної медіації поєднує технічну раціональність, естетичну свідомість і етичну відповідальність, долаючи виключно утилітарні межі проєктування. Технічна творчість розглядається як етико-антропологічна практика, у якій акт творення невіддільний від усвідомлення моральної відповідальності за наслідки антропогенного впливу на світ. Філософія дизайну постає як гуманістичний проєкт збереження природи людини в умовах технологічного тиску сучасності. Її завданням є обґрунтування етики відповідальності як засадничого принципу технічної творчості, спрямованого на утвердження людини як духовної істоти. Філософія дизайну виявляє внутрішню напругу між творчою активністю та ризиками технологічної автономії Homo faber, які, за Г. Арендт і Ж. Елюлем, загрожують перетворенням людини на елемент техносистеми. Водночас сучасна культура формує новий антропологічний тип – Homo digitalis (М. Култаєва), що існує у цифровому просторі симулякрів і поступово втрачає внутрішню духовну опору. Метою дослідження є обґрунтування етико-антропологічного потенціалу технічної творчості у межах філософії дизайну як гуманістичного проєкту збереження людини в умовах технологічного суспільства. Теоретико-методологічна основа дослідження ґрунтується на міждисциплінарному підході, який формує аналітичну площину, де поєднуються феноменологічний, герменевтичний, онтоантропологічний та соціокультурний підходи. Така методологічна інтеграція дає змогу простежити, як у межах технічної творчості та дизайну реалізується онтологічний статус людини як творця, для якого акт проєктування є водночас етичною й естетичною формою взаємодії зі світом. Застосування порівняльно-аналітичного методу дало змогу виявити перехід від техноцентричних до гуманістично-орієнтованих моделей технічної творчості. У цьому контексті технічна творчість розуміється як простір духовної дії, де техніко-технологічне перетворення реальності набуває смислу культурного самотворення й відповідальності за збереження буття людини. Результати дослідження. Технічна творчість у філософії дизайну розкривається як особливий тип духовно-практичної діяльності, як етико-антропологічна дія, на підставі якої людина репрезентує / реалізує гуманістичний вимір культури. Технічна творчість постає антропологічним викликом сучасності, оскільки в умовах цифровізації та трансгуманізму межі між людським і технічним стають дедалі розмитішими. Філософія дизайну формує нову парадигму технологічного мислення та технічної творчості, де особлива увага приділяється гармонізації технологічного й екзистенційного вимірів людського буття. Contemporary technological development increasingly transforms design into a dominant sociocultural practice that shapes human interaction with the world. However, within technocentric and utilitarian paradigms, technical creativity often loses its ethical and anthropological orientation, which leads to the marginalization of human spiritual experience. In the context of the Anthropocene, digitalization, and the growing autonomy of technological systems, this situation poses a risk of reducing the human being to a functional element of a technosystem, thereby undermining the humanistic foundations of culture. Purpose. The purpose of this study is to substantiate the ethical and anthropological potential of technical creativity within the philosophy of design and to conceptualize it as a humanistic project aimed at preserving the integrity of the human being under the conditions of contemporary technological society. Methods. The research is based on an interdisciplinary methodological framework that integrates phenomenological, hermeneutic, onto-anthropological, and sociocultural approaches. This combination allows for analyzing technical creativity not only as a form of instrumental activity but as a mode of human existence and self-realization. The comparative-analytical method is applied to identify the transition from technocentric models of technical creativity toward humanistically oriented design practices. Conceptual analysis is used to interpret the anthropological implications of technological autonomy and digital culture. Results. The study demonstrates that technical creativity within the philosophy of design can be interpreted as a specific type of spiritual-practical activity and as an ethical and anthropological act through which the human being realizes the humanistic dimension of culture. The philosophy of design is shown to contribute to the formation of a new paradigm of technological thinking, oriented toward the harmonization of technological innovation with ethical responsibility and existential meaning, thereby affirming the human being as a creative and morally responsible subject.