Технологічна реальність і межі людського розуму: філософський аналіз епохи нанотехнологій

Abstract

Швидкий прогрес нанотехнологій у XXI столітті радикально трансформує суспільство, економіку та людське буття, породжуючи нові етичні виклики, ризики відчуження людини від власної сутності та загрозу технократичного домінування. У 2020-х роках глобальний ринок нанотехнологій сягає мільярдів доларів: у 2024 р. – 16,5 млрд USD, прогноз до 2033 р. – 103,2 млрд USD (CAGR 22,7%) [15]. Інтеграція нанотехнологій у медицину (наноімпланти), екологію (фільтри забруднень), енергетику (сонячні панелі нового покоління) та повсякденне життя (наноматеріали в одязі, електроніці) вимагає невідкладного філософського аналізу. Без нього існує ризик, що технологія стане не інструментом, а детермінантою людського існування, порушуючи базові принципи людської гідності та автономії [23]. Мета дослідження – виявити онтологічні, гносеологічні та аксіологічні контури знання, що виникає на стику природи, технології та людини в епохі нанотехнологій. Методи дослідження: теоретичні – аналіз, синтез, узагальнення, порівняльний метод; емпіричні – контент-аналіз звітів (MarketsandMarkets, 2025 [15]; Roco, 2023 [14]), статистики патентів, опитувань експертів (NanoEthics, 2012 [23]); філософські – онтологічний, гносеологічний, аксіологічний підходи, критичний дискурс-аналіз трансгуманізму та постнекласичної раціональності. Результати дослідження: Встановлено, що нанотехнології є постнекласичним феноменом, який інтегрує природничі та технічні науки в єдину технологічну реальність. Емпіричні дані підтверджують експоненційне зростання: ринок – з 16,5 до 103,2 млрд USD [15], державні інвестиції – >40 млрд USD у США [14], патентів – ~45 000 (2023) [14]. Водночас 68% експертів вказують на ризик соціальної нерівності, 72% – за обов’язкові етичні регуляції [23]. Філософський аналіз розкриває подвійну природу нанотехнологій: як інструмент розширення людських можливостей і як онтологічний виклик сутності людини. Обґрунтовано критику трансгуманізму як світогляду, що підпорядковує людину техніці, та необхідність гуманізації – технології мають служити людині, а не визначати її мету. Запропоновано нову етику технологічного буття, де людина – не засіб, а кінцева мета розвитку. The rapid progress of nanotechnology in the 21st century is radically transforming society, the economy, and human existence, generating new ethical challenges, risks of human alienation from its essence, and the threat of technocratic dominance. In the 2020s, the global nanotechnology market reaches billions of dollars: $16.5 billion in 2024, with a forecast of $103.2 billion by 2033 (CAGR 22.7%) [15]. The integration of nanotechnology into medicine (nano-implants), ecology (pollution filters), energy (next-generation solar panels), and everyday life (nanomaterials in clothing and electronics) requires urgent philosophical analysis. Without it, there is a risk that technology will become not a tool, but a determinant of human existence, violating the fundamental principles of human dignity and autonomy [23]. Purpose of the study – to identify the ontological, epistemological, and axiological contours of knowledge emerging at the intersection of nature, technology, and humanity in the era of nanotechnology, as well as to substantiate the need for humanization of technological development. Research methods: theoretical – analysis, synthesis, generalization, comparative method; empirical – content analysis of reports (MarketsandMarkets, 2025 [15]; Roco, 2023 [14]), patent statistics, expert surveys (NanoEthics, 2012 [23]); philosophical – ontological, epistemological, axiological approaches, critical discourse analysis of transhumanism and post-non-classical rationality. The results of the study. It was established that nanotechnology is a post-non-classical phenomenon that integrates natural and technical sciences into a single technological reality. Empirical data confirm exponential growth: market – from $16.5 to $103.2 billion [15], public investment – over $40 billion in the USA [14], patents – ~45,000 (2023) [14]. At the same time, 68% of experts point to the risk of social inequality, and 72% support mandatory ethical regulation [23]. Philosophical analysis reveals the dual nature of nanotechnology: as a tool for expanding human capabilities and as an ontological challenge to human essence. The critique of transhumanism as an ideology subordinating humans to technology is substantiated, along with the necessity of humanization – technology must serve humanity, not define its purpose. A new ethics of technological existence is proposed, where the human is not a means, but the ultimate goal of development.