Проблема сенсу людського життя

Abstract

Проблема сенсу життя – одна з найдавніших і найважливіших у філософії. Вона хвилює кожну людину, адже без відповіді на питання «Для чого я живу?» важко знайти справжню мету, гармонію і внутрішній спокій. Ще античні мислителі замислювалися над цим. Сократ вважав, що сенс життя полягає у пізнанні самого себе. Арістотель говорив про досягнення евдемонії – стану щастя через розвиток чеснот і розуму. У християнській традиції сенс життя часто пов’язують із вірою в Бога, любов’ю до ближнього і служінням добру. У новітні часи цю тему по-новому осмислювали Фрідріх Ніцше, Альбер Камю та Віктор Франкл. Ніцше проголосив ідею «переоцінки всіх цінностей». Він вважав, що людина сама має створювати сенс життя, не покладаючись на Бога чи суспільні норми. Його ідеал – «надлюдина», яка має силу волі й сміливість жити за власними принципами, навіть у світі без абсолютних істин.