Покрова Пресвятої Богородиці як духовний символ козацтва

Abstract

За часів козацтва свято Покрови Пресвятої Богородиці було одним з найбільш шанованих свят. Покрова Пресвятої Богородиці мала певне особливе значення для козаків, вони вважали її своє покровителькою та захисницею під час різних битв чи походів [5]. Шанування Покрови визначало не тільки релігійні значення , але в той час і формувало моральні цінності, традиції військ , а також уявлення про небесну підтримку в битвах. Саме тому козацтво, яке було основною військовою силою обрало Покрову своїм головним святом. З часом ця віра стосувалась не лише козаків, а також весь український народ. Народ мав віру, що цей символ надає мужності та сили, а її образ ставав уособленням перемоги та свободи. Вивчення історичних джерел дає змогу зрозуміти, чому саме Покрова стала головним святом для козаків. Це свято символізувало єдність війська, віру в перемогу та надію на Боже благословення. Саме на честь Покрови освячувалася головна церква на Січі , де козаки присягались на вірність війську та молились перед походами [1]. З історії свято Покрови виникло у Візантії в 10 столітті. Під час облоги Константинополля святий Андрій Юродивий разом із своїм учнем Єпіфанієм побачив у храмі видіння Богородиці, яка простягнула свій покров над вірянами рятуючи місто від загибелі. Після цього образ Покрови набув особливого значення як символ небесного заступництва та Божої опіки в часи небезпеки.