Свобода людини у добу цифрового спостереження

Abstract

Концепт «свобода» є центральним феноменом суспільного і правового, політичного і міжнародного, економічного життя, а також це – особистісна свобода, яка в українській мові і культурі є синонімом поняття «воля» [5]. Сучасне уявлення про свободу включає в себе свободу вибору, самовизначення, дій, поведінки, самоволодіння, ефективну владу [3, с. 80]. Процес розвитку особистої свободи носить суперечливий характер: з одного боку, розширяються можливості вільної діяльності людини, з іншого – вільна діяльність обмежується необхідністю матеріальної дійсності [3, с. 77]. Чи вважає себе свободною цифрова людина? На правах авторки, яка посилається не тільки на наукові джерела, а і сама проводила чимало років в емпіричних спостереженнях, у публічному дискурсі, в журналістських, психологічних, соціологічних та філософських дослідженнях і має саморефлексивний і активний життєвий досвід від Перебудови у СРСР і проголошення Незалежності України до російсько-української війни; від першого комп’ютера, який було приєднано до провідного настільного телефона, до впровадження штучного інтелекта у повсякденне життя, дозволю собі впевнене ствердження – так, цифрова людина значною мірою відчуває свободною, точно набагато свободнішою за попередні покоління. Зрілі люди з засад пам’яті та подій свого дитинства і юності, впевнено і щиро констатують значне втілення свобод. Молоді люди, цифрові тубільці, так зване Z- покоління, не уявляють світу, де їхній, світоглядний і особистий вибір – як жити, що любити, що цінувати, ким бути, з ким дружити, міг би визначатися кимось іншим, з позиції сили або поневолення.