Маркери артикуляційної диспраксії при диференційній діагностиці

Abstract

Розлади мовлення посідають одне з провідних місць серед дитячих порушень розвитку, значно впливаючи на навчальну успішність, соціалізацію та емоційне благополуччя дитини. За різними даними, труднощі мовленнєвого розвитку відзначаються у 5–10 % дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, а у групах ризику (діти з РАС, ДЦП, затримкою психічного розвитку) ці показники значно вищі. Мовленнєві розлади створюють серйозні перешкоди у засвоєнні читання та письма, комунікативній взаємодії, формуванні позитивної самооцінки. Нерідко вони стають причиною вторинних емоційно-поведінкових проблем.