Сучасний стан децентралізації в Україні: аналіз стійкості реформи і ризиків її згортання

Abstract

Реформа децентралізації була ініційована на хвилі суспільних очікувань після Революції Гідності (2014 р.), що вимагала модернізації країни, оновлення системи управління та досягнення більшої справедливості. Важливу роль відіграла також орієнтація на європейські стандарти. Не останнім чинником стали й надії самих реформаторів, що передача ресурсів на місця сприятиме позитивним електоральним настроям. Проте ці очікування не справдилися. До подій 2014 р. було кілька спроб реформування централізованої системи врядування, що залишилась у спадок ще від радянської моделі. Зокрема, заходи з децентралізації відбувалися в 1997, 2005, 2008–2009 рр., але вони завершувалися згортанням або консервацією процесів) [32, с. 7]. Природа збереження старої моделі управління полягала в тому, що, з одного боку, не було системних ініціаторів / провайдерів цієї ідеї. Самі громади не були спроможні (не були суб’єктними) представляти і лобіювати такий інтерес. З другого – політичний клас був зацікавлений у збереженні централізованого управління як інструменту впливу й джерела тіньових вигод – як для окремих осіб, так і для цілих кланів У свою чергу, саме суспільство не голосувало (не виявляло значимої підтримки) політичним силам, які б відстоювали децентралізацію. При цьому жодна зі сторін категорично не заперечувала децентралізацію, яка сприймалася на загал як щось позитивне. The decentralization reform was implemented amid the public mood spurred by the Revolution of Dignity, which emphasized the need for modernization, renewal, and justice in the country. Although there had been several previous attempts at reform–namely, decentralization measures in 1997, 2005, and 2008–2009–these earlier efforts eventually ended in either winding down or being preserved in their existing form [32, с. 7]. The persistence of the old administrative model stemmed partly from the absence of systemic initiators or providers of the decentralization idea, as communities were unable to represent or lobby for such interests. At the same time, representatives of the political class were inclined to maintain centralized administration/distribution because it provided opportunities for «influences» and shadow profits, both personally and for clan networks. Consequently, society did not significantly support political forces advocating for decentralization–even though no side was categorically opposed to it, and it was generally perceived as a positive idea.