Партологія та цифрова політика: основні контексти взаємодії

Abstract

Стаття присвячена дослідженню трансформації партій в умовах атомізації пар- тійних структур, розмивання соціальної бази та еклектизація партійних ідеологій. Актуальність теми зумовлена втратою керованості партійних політичних сил в рамках діджиталізації. Крім того, дається взнаки втрата зв'язку між партіями та політичною підтримкою з боку традиційних соціальних верств. В умовах кризи партійного будівництва вимагає дослідження адаптація конкретних партій та пар- тійних систем до нових викликів вимагає пошуку адаптивних рішень, які будуть враховувати перспективи діджиталізації. Метою статті є встановлення напрямків взаємодії сучасної партології та процесів суспільної діджиталізації. Встановлено, що політичні партії як організації застосовують цифрові стратегії просування іміджу та вдосконалення партійних стратегій, дослідники повинні відповідно впроваджу- вати методичні інновації. Автори наголошують, що поява цифрових технологій поставила під сумнів класичні парадигми партологічних досліджень. Сучасні роз- робки спираються на наслідки цифрової революції, яка різко розширила інструмен- тарій прикладних та академічних політологічних партійних досліджень. Ключовим методологічним інструментом виступає так званий «зворотний інжиніринг» пар- тійних стратегій, який дозволяє краще зрозуміти вектори комунікаційних маніпуля- цій, функціонування ехо-камер та ефекти поляризації громадської думки. За резуль- татами аналізу міждисциплінарних джерел стверджується, що текстовий аналіз та соціальна лінгвістика дозволяють проводити масштабний аналіз партійних маніфестів, парламентських промов та публічних заяв партійних діячів. Виявлено, що в прикладній партологічній аналітиці мережевий аналіз дозволяє вченим візуалізу- вати зв'язки між партіями, ресурсними донорами, лобістськими групами та впливо- вими особами. Вказані порівняння виявляють приховані альянси, внутрішньопартійні інформаційні потоки та потенційні конфлікти інтересів. Встановлено, що партоло- гія цифрової доби підвищує громадянську прозорість партій. З’ясовано, що дослідні (експертно-аналітичні) групи можуть використовувати цифрові інструменти для аудиту фінансування партійних виборчих кампаній, виявлення дезінформації або перевірки обіцянок партій на відповідність реальній політиці. Подальші дослідження мають зосередитися на розв’язанні цифрової кризи соціальної бази політичних партій, яка має вирішуватися на основі запровадження сервісної інфраструктури й інтерактивної взаємодії між партійними організаціями та менеджментом. The article is devoted to the study of the transformation of parties in the conditions of atomization of party structures, erosion of the social base and eclecticization of party ideologies. The relevance of the topic is due to the loss of controllability of party political forces within the framework of digitalization. In addition, the loss of connection between parties and political support from traditional social strata is noticeable. In the conditions of the party building crisis, research requires the adaptation of specific parties and party systems to new challenges and requires the search for adaptive solutions that will take into account the prospects of digitalization. The aim of the article is to establish the directions of interaction of modern partyology and the processes of social digitalization. It has been established that political parties as organizations use digital strategies to promote their image and improve party strategies, and researchers must accordingly introduce methodological innovations. The authors emphasize that the emergence of digital technologies has called into question the classical paradigms of party research. Modern developments are based on the consequences of the digital revolution, which has dramatically expanded the tools of applied and academic political science party research. The key methodological tool is the so-called “reverse engineering” of party strategies, which allows us to better understand the vectors of communication manipulations, the functioning of echo chambers, and the effects of polarization of public opinion. Based on the results of the analysis of interdisciplinary sources, it is argued that text analysis and social linguistics allow for large-scale analysis of party manifestos, parliamentary speeches, and public statements of party figures. It has been found that in applied party analytics, network analysis allows scientists to visualize the connections between parties, resource donors, lobby groups, and influential individuals. These comparisons reveal hidden alliances, intra-party information flows, and potential conflicts of interest. It has been established that partyology in the digital age increases the civic transparency of parties. It was found that research (expert and analytical) groups can use digital tools to audit party campaign financing, detect disinformation, or verify party promises for compliance with real policies. Further research should focus on solving the digital crisis of the social base of political parties, which should be solved on the basis of the introduction of service infrastructure and interactive interaction between party organizations and management.