Methodological problems of contemporary holistic epistemology

Abstract

The cognitive strategies currently prevailing in modern science are in urgent need of expansion and modernization. The holistic cognitive strategies proposed in this article have the potential to significantly broaden the epistemological methodology and thereby elevate science to a qualitatively new level of development. The aim of this article is to analyze the methodological problems of contemporary holistic epistemology and the potential of its cognitive strategies in forming an integral picture of reality. Methods of research. The leading method in uncovering the specific nature of holistic cognitive strategies is the method of eidetic dialectics, utilizing the principle of the unity of ontology, epistemology, and anthropology. The scientific novelty. The scientific novelty lies in the problem of methodological analysis and consideration of holistic strategies of cognition, which have not yet been studied in modern philosophy. Існуючі в сучасній науці стратегії пізнання потребують розширення та модернізації. Пропоновані в статті холістичні стратегії пізнання можуть значно розширити пізнавальну методологію, тим самим вивести науку на якісно інший рівень розвитку. Мета цієї статті – аналіз методологічних проблем сучасної холістичної гносеології та можливостей її пізнавальних стратегій у формуванні цілісної картини світобудови. Методи дослідження. Провідним методом у розкритті специфіки холістичних стратегій пізнання став метод едетичної діалектики з використанням принципу єдності онтології, гносеології та антропології. Висновки. Сучасна епоха з властивим їй розмахом досягнень наукового розуму, втіленого у різноманітті засобів техніки та технології, потребує відновлення у правах традиційних норм і цінностей, здатних пом'якшити її протиріччя. Для цього необхідне філософське пізнання людини і буття з таких гносеологічних позицій, які не виключають традиційні норми та цінності з ментального поля дослідження, що не піддаються логічному аналізу, а приймають їх як парадигмальні підстави системи пізнання.