Передача і адаптація візантійських культурно-освітянських традицій у халіфатах Близького Сходу

Abstract

Взаємодія між Візантією та арабським світом була складною та багатогранною, охоплюючи як дипломатичні місії, військові конфлікти, так і співпрацю, що врешті-решт сприяло розвитку культури й науки в обох регіонах. Це цілком закономірно, адже арабська цивілізація Середньовіччя являла собою унікальний баланс між відкритістю до зовнішніх впливів та прагненням до освіти й збереження власної культурної ідентичності. Виникнувши на елліністичній території та постійно контактувавши з Візантією, Китаєм і Індією, вона вбирала їхні культурні досягнення і формувала свої культурні парадигми. Тема трансферу візантійської культури, зокрема в ісламський світ, залишається актуальною для історичної науки, оскільки вона проливає світло на культурно-історичні процеси, що вплинули не лише на формування ісламської інтелектуальної традиції, науки, мистецтва й філософії, а й опосередковано на європейську інтелектуальну традицію. Це допомагає зруйнувати міф про «темні віки» та показати, як знання і культурні досягнення передавалися між цивілізаціями.