Волинська трагедія: політичний аспект

Abstract

Антиукраїнський наратив у подіях на Волині був дуже вплетений радянською ідеологією не лише у радянську наукову історичну історіографію, а й у польську ще за часів існування Радянського Союзу. Причому, цілком свідомо, поляки виставлялися як жертви. Тривалий період впровадження у суспільну свідомість двох країн подібного наративу спричинив формування досить стійких та безапеляційних антиукраїнських поглядів, у тому числі й на події на Волині. Падіння радянської системи, відкриття різноманітних джерел інформації, зняття грифів таємності з великої кількості тем виявилося недостатнім, щоб разом із системою пішли в небуття і її підступи. Проте сталося жахливе, для великої кількості людей антиукраїнський наратив став частиною їхнього світогляду, причому як українського, так і польського населення. Знову ж таки, трапилося те, що не очікувалося, подібні погляди підхопило молодше покоління. Чимало політиків уже пострадянського періоду увійшли до політичного життя своїх країн, маючи подібні погляди. Коли в суспільстві є великий прошарок людей, які цілком усвідомлено є носіями певних поглядів, немає нічого дивного, що це буде використано з політичною метою. Саме це і сталося щодо трагічних подій українського та польського народів на території Волині у 1943–1944 роках. Радянська спадщина позначилася на діях керівників Польщі, Росії та України. Росія всебічно стала на позицію підтримки радянського трактування даних подій, Польща всебічно підтримує «кресові середовища» та розглядає ці події як державну трагедію, назвавши ці події «Волинською різаниною». Тривалий час українські політики різних політичних сил або взагалі не звертали уваги на подібні питання, або не ставили ці події у розряд державних. «Волинська трагедія» як би виявилася проблемою Галичини та Волині, тобто мала ознаки регіонального значення. Визнання своєї частини відповідальності, відмова від претензій та умов, припинення всіляких політичних маніпуляцій, відкриття доступу до самостійної роботи істориків обох країн можуть бути єдиною умовою розв’язання трагічної сторінки міждержавних відносин. Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. The anti-Ukrainian narrative in the events in Volyn was deeply woven by Soviet ideology not only into Soviet scientific historical historiography, but also into Polish historiography during the existence of the Soviet Union. Moreover, quite consciously, the Poles were presented as victims. The long period of introduction of such a narrative into the public consciousness of the two countries led to the formation of quite stable and unappealable anti-Ukrainian views, including on the events in Volyn. The fall of the Soviet system, the opening of various sources of information, the declassification of a large number of topics turned out to be insufficient for its machinations to disappear with the system. However, a terrible thing happened, for a large number of people, the anti-Ukrainian narrative became part of their worldview, and both among the Ukrainian and the Polish populations. Again, something unexpected happened, similar views were picked up by the younger generation. Many politicians of the post-Soviet period entered the political life of their countries with similar views. When there is a large stratum of people in society who are fully aware of Certain views, it is not surprising that this will be used for political purposes. This is exactly what happened with regard to the tragic events of the Ukrainian and Polish peoples on the territory of Volyn in 1943-1944. The Soviet legacy affected the actions of the leaders of Poland, Russia and Ukraine. Russia comprehensively took a position of supporting the Soviet interpretation of these events, Poland comprehensively supports the «cross-border environment» and considers these events as a state tragedy, calling these events the «Volyn Massacre.». For a long time, Ukrainian politicians of various political forces either did not pay attention to such issues at all, or did not classify these events as state. The «Volyn tragedy» turned out to be a problem of Galicia and Volyn, that is, it had signs of regional significance. Recognition of one’s share of responsibility, rejection of claims and conditions, stopping all kinds of political manipulations, opening access to the independent work of historians of both countries can be the only condition for solving the tragic page of interstate relations.