Роль православних церков у євроінтеграційних процесах: приклад Румунії

Abstract

Вивчення ролі православних церков у євроінтеграційних процесах є актуальним у зв’язку з очікуваним входженням до ЄС країн, в яких православна церква є одним з головних релігійних об’єднань, зокрема і України. Мета статті ̶ дослідити роль православних церков у процесах євроінтеграції на прикладі Румунії, визначивши яким чином позиція православної церкви позначається на політичній діяльності. Викорис- товуючи метод порівняльного аналізу, автори порівнюють різні інституційні рівні православної церкви та характер їх взаємовідносин із політичними процесами. Аналі- зуючи еволюцію підходів православних церков до євроінтеграційних процесів почина- ючи з 2007 р. (приєднання Румунії до ЄС), автори ідентифікують аспекти євроінте- грації, що отримали позитивну підтримку від православної церкви, та визначають як проблемні питання європейської інтеграції для православних церков матеріалі- зуються у ставленні церков до євроінтеграції в цілому. Дане дослідження пропонує виділяти три інституційні рівні в структурі православної церкви: «офіційну церковну еліту», представлену Патріархом та Синодом, «неофіційну церковну еліту» ̶ впли- вових ієрархів, священиків, ченців та богословів, що мають значну популярність або ж авторитет всередині церкви та рівень «церковних громад». За результа- тами дослідження автори роблять висновок, що Румунська православна церква на рівні «офіційної церковної еліти» загалом послідовно підтримує державну політику євроінтеграції, таким чином солідаризуючись із румунським суспільством. Однак, ця підтримка не стосується всіх аспектів євроінтеграції, а головним чином зосеред- жується на економічній та помірній політичній консолідації. Коли йдеться про збли- ження в соціально-культурній сфері, православна церква не є настільки відкритою, оскільки в питаннях толерантності, плюралізму, недискримінації, рівності та прав людини підхід православної церкви та європейських інституцій є часто діаме- трально протилежним. Зокрема, православна церква, особливо на рівні «неофіційної церковної еліти» та «рівні церковних громад» виступає проти оновлень у законодав- стві та суспільному дискурсі для консолідації соціальних європейських норм, правил та підходів. Зважаючи на це, робиться висновок, що інтеграційні процеси в соціально- культурному та правовому полях будуть включати серйозні виклики для залучених сторін ̶ державної влади країни, інших країн ЄС та європейських інституцій.