Феноменологічна інтерпретація мультимодальної семіотики: смислоутворюючий контекст

Abstract

Сучасна інформаційна епоха, характеризуючись значними науковими та технологічними досягненнями, що докорінно змінили і продовжують змінювати наш світ, є, з одного боку, викликом для структури функціонування семіотичних систем, з іншого – дозволяє зберігати певне традиційне їх розуміння та інтерпретацію. Основою цих революційних змін є мислення, відповідно, ключовим аспектом зазначеного процесу є зростаюча залежність від різних типів знаків (емодзі, смайли, математичні символи, картинки, надписи тощо), що стають максимально формалізованими та абстрактними, поступово витісняючи, а іноді й змінюючи своє первісне значення. Традиційна семіотика (Ч. Пірс, Ч. Морріс, Ф. де Соссюр) розглядала значення як фіксованого, що має бути розкодованим, соціальна семотика (М. Халлідей (M. Halliday, G. Kress, T. van Leeuwen) спрямовує увагу на процес створення знаку, підкреслюючи залежність знакової системи від суспільства та конотативних смислів, що формуються. Залучення феноменологічного контексту артикулює суттєві семіотичні властивості знаків. Життєвий світ складається із взаємопов’язаних компонентів, які разом формують загальну картину повсякденного життя. Мета статті – розглянути практику сучасної мультимодальної семіотики в контексті інтегрованої теоретичної основи для створення смислових конструкцій знакових систем. Методи дослідження. Авторка використала загальнонаукові методи – аналіз наукових розвідок зарубіжних авторів, порівняльний метод, а також індуктивний та абдуктивний методи. Останній корелюється із висновками.