Кіпрські місії Л. Лемніцера та Дж. Болла: консервативна парадигма американської миротворчої дипломатії в першій половині 1960-Х рр.

Abstract

В статі аналізується американська дипломатія в Східному Середземномор’ї в першій половині 1960-х рр. Користуючись президентськими доктринами щодо пріоритетності Близькосхідного регіону та недопущення «комуністичної загрози», США розцінювали міжетнічний конфлікт на Кіпрі 1963-1964 рр. як потенційно небезпечне явище. Досліджується американський проект примирення греків та турків-кіпріотів до введення на острів міжнародного контингенту ООН. Доктринальна політика США того часу спиралась на консервативних засадах й допускала залучення власних національних збройних сил в якості миротворців. Проговорювалась можливість часткового обмеження кіпрського суверенітету та територіальне розмежування громад острова. Окрема увага приділена зовнішнім факторам, що вплинули на США при прийнятті зазначеного рішення: власні інтереси на Близькому Сході, особливості відносин між Грецією та Туреччиною як фактор нестабільності НАТО, постколоніальна політика Великої Британії тощо. Особливу складність становила непримиренна позиція лідерів грецької та турецької громад острова по відношенню один до одного та до зовнішнього впливу. В 1964 р. США надіслали на Кіпр дві дипломатичні місії з метою довести ворогуючим сторонам вигідність американських проектів та схилити супротивників припинити конфлікт. Дії США поглибили інтернаціоналізацію кіпрського питання, налаштували громади острова проти зовнішнього впливу. Але, в той же час, ці заходи відкривши шлях до миротворчої діяльності ООН, яка розпочалась відразу після згортання американського проекту. The paper is devoted to the American diplomacy in the Eastern Mediterranean in the first half of the 1960s. The Cyprus question’s role in the US regional policy was analyzed. The presidents` doctrines concerned the Middle East priority and the communist threat prevention were the guiding ideas of the US foreign policy. Therefore, the Cyprus interethnic conflict of 1963-1964 was regarded as a potentially dangerous phenomenon. An earlier reconciliation project for Greek and Turk communities proposed by the US was researched in this article. The US doctrinal policy was based on direct the interference in the conflict and involving of the American military forces in the peacemaking operations. The possibility of partial restriction of the Cyprus sovereignty or its total abolition was discussed by the American diplomats at that period. The geographical partition of the communities was considered as a clue to the Cyprus question. An attention was paid to the external factors that influenced on the US decisions towards Cyprus. American interests in the Middle East, the specific features of the relations between Greece and Turkey, insecurity in the so called «Eastern flank of NATO», postcolonial policy of Great Britain were reviewed as such factors. A special challenge for the US diplomacy was negative and intransigent attitude by the Greek and Turk community’s leaders towards external influence. In 1964 the USA send two diplomatic missions to convince the opposing parties of the need to accept the American project. The US diplomatic activity strengthened the internationalization of the Cyprus question. After the fail of the conservative US projects towards the Cyprus question, a way to the international peacekeeping operation provided by the United Nations had been paved.