Порівняльна характеристика невербальних засобів комунікації в українській та в’єтнамській культурах (на матеріалі кіноповісті О. П. Довженка «Поема про море»)

Abstract

Метою цієї статті є виявлення та порівняння невербальних засобів комунікації в українській та в’єтнамській традиціях на матеріалі кіноповісті «Поема про море» О. П. Довженка та його переклад на в’єтнамську мову. Об’єкт дослідження — мовні одиниці, що вказують на невербальну поведінку в українських та в’єтнамських традиціях, представлені у цій кіноповісті та її в’єтнамському перекладі. Предмет дослідження — загальні та особисті риси сприйняття та використання жестів, міміки, поглядів, інтонацій та інших невербальних засобів у процесі спілкування. Застосовано методи порівняльного, семантичного, когнітивного, лінгвокультурологічного, паравербального аналізу, описовий метод. У результаті визначено їх прагматичні значення, встановлено ознаки схожості та відмінності, особливості перекладу та співвідношення за рівнем еквівалентності в художніх творах: виявлено ряд еквівалентних, фонових та безеквівалентних засобів українською та в’єтнамською мовами. Висновки і перспективи дослідження. Невербальна мова відбиває національний характері і в кожного народу може мати свої особливості. У художніх творах перекладач і редактор намагалися передавати невербальну поведінку персонажів так, щоб переважали еквівалентні ситуації та одиниці, які найбільш адекватно передають у в’єтнамській мові поведінку людей іншої культуринових. The purpose of this article is to identify and compare non-verbal means of communication in Ukrainian and Vietnamese traditions based on the film story «Poem about the Sea» by O. P. Dovzhenko and its translation into Vietnamese. The object of the research is linguistic units indicating non-verbal behavior in Ukrainian and Vietnamese traditions, as presented in this film and its Vietnamese translation. The subject of the research is the general and personal features of perception and the use of gestures, facial expressions, gaze, intonations, and other non-verbal means in the process of communication. Comparative, semantic, cognitive, linguistic, and cultural analyses, paraverbal analysis, and the descriptive method are applied. As a result, their pragmatic meanings were determined, signs of similarities and differences, features of translation, and correlations based on the level of equivalence in artistic works were identified. A number of equivalent, background, and non-equivalent means in Ukrainian and Vietnamese languages were revealed. Conclusions and prospects of the study. Non-verbal language reflects the national character and each nation can have its own characteristics. In the works of fiction, the translator and the editor tried to convey the non-verbal behavior of the characters in such a way that the equivalent situations and units that most adequately convey the behavior of people of another culture in the Vietnamese language prevailed.