Міфологічний ракурс мовної картини світу (місяць і сонце у фразеології)

Abstract

Стаття має акцентувати на проблемі прихованої міфологічної семантики лексичних (ширше — фразеологічних) одиниць у слов’янських та германських (англійській) мовах. Часто відсутність належної уваги до цієї проблеми призводить до неточного, недоречного, поверхового перекладу або до неправильної оцінки певних фрагментів фольклорних текстів різного жанру при їх етнолінгвістичному вивченні. Будучи «стертими» на поверхні мовної свідомості, яка протягом еволюції виробила нові стереотипи, структури міфологічного мислення часто зберігаються на рівні лексичної семантики й у семантиці фразеологізмів. Міфологічний план семантики мовних одиниць становить важливий рівень такого складного об’єкта лінгвістики, як мовна картина світу оскільки багато в чому визначає специфіку, своєрідність мовного мислення, при цьому лишаючись неявним, прихованим за буденним, звичним значенням. На прикладі мікротекстів (усталених образних словосполучень) із двома протилежними давніми концептами «місяць» і «сонце» показано спільність і відмінність у міфологічній семантиці одиниць слов’янських та англійської мови. Підкреслено відповідні диференційні риси слов’янської та германської картин світу. In the focus of the article there is the problem of hidden mythological semantics of lexical (more broadly — phraseological) units in the Slavic and Germanic (English) languages. Often the lack of proper attention to this problem leads to inaccurate, inappropriate, superficial translation or to incorrect assessment of certain fragments of folklore texts of various genres in their ethnolinguistic study. Being «erased» on the surface of linguistic consciousness, which in the course of evolution has developed new stereotypes, the structures of mythological thinking are often preserved at the level of lexical semantics and in the semantics of phraseological units. The mythological plane of the semantics of linguistic units is an important level of such a complex object of linguistics as the linguistic picture of the world, since it largely determines the specificity and originality of linguistic thinking, while remaining implicit, hidden behind the everyday, habitual meaning. On the example of microtexts (established figurative phrases) with two opposite ancient concepts «the moon» and «the sun», the commonality and difference in the mythological semantics of the units of the Slavic and English languages are shown. The relevant differential features of the Slavic and Germanic worldviews are emphasized.