Категоричний імператив свободи у філософії Григорія Сковороди

Abstract

У статті розглядається свобода, яка для Г. Сковороди виявилася категоричним імперати- вом, тим, заради чого він не зрадив своїх принципів, не піддався спокусам, не дав світу його «впіймати». Проблема свободи не лише посідає чільне місце в українській історико-філософ- ській думці, а й є важливим питанням для української нації загалом. Крізь усю історію укра- їнського народу червоною ниткою проходить проблема свободи. Мета статті – здійснити дослідження імперативу свободи у філософського-богословських трактатах Григорія Сково- роди. Людина стає духовно вільною, коли займається тим, що любить і до чого має здібності. Гармонійність людини і улюбленої справи, дарує їй особисту свободу. І в цій простоті полягає унікальність і геніальність формули щастя й свободи Григорія Сковороди. Одним із централь- них мотивів його філософствування є те, що найбільш важливим, глибоким у людини є її емо- ційно-вольове начало – «серце». Із серця випливає все: і думка, і устремління, і почуття. Вся моральність людини повинна теж бути звернена на «серце». Звідси і вимога: «пізнай себе», «поглянь у себе».