Please use this identifier to cite or link to this item: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/19852
Title: Любов як спосіб існування людської сутності
Other Titles: Love as a way of existing human essence
Authors: Білоусова, Кіра Олексіївна
Bilousova, Kira
Keywords: любов
особистість
людина
почуття
кохання
сутність
людське існування
love
personality
person
feeling
love
essence
human existence
Issue Date: 2024
Publisher: Видавничий дім «Гельветика»
Citation: Білоусова К. О. Любов як спосіб існування людської сутності / К. О. Білоусова // Наукове пізнання : методологія та технологія. – Одеса : Гельветика, 2024. – № 1 (53). – С. 50-55.
Abstract: Філософська дискусія про любов логічно починається з питань її природи. Це означає, що любов має «природу», пропозицію, яку деякі можуть заперечувати, стверджуючи, що любов концептуально ірраціональна, у тому сенсі, що її не можна описати раціональними або значущими пропозиціями. Любов – це найбільша сила, яка приводить у рух колесо людського існування. Це тепло, що огортає нас важливим значенням та відчуттям приналежності. Любов, можливо, не тільки засіб існування, але й справжня суть людського життя, яка надає йому кольору, глибини та значущості. Любов може включати такі почуття, як прив’язаність, романтичну пристрасть, турботу, співчуття та бажання бути розділеним з іншою людиною. Вона може охоплювати різні аспекти життя, включаючи фізичну, емоційну, розумову та духовну спільність між двома особами. Любов є важливою складовою життя багатьох людей і може вносити радість, задоволення та зміни в наші взаємини з іншими. Будь-яка теорія любові повинна починатися з теорії людини, людського існування. У той час як ми знаходимо любов, або, точніше, еквівалент любові, у тварин, їхні прихильності є переважно частиною їхньої інстинктивної будови, лише залишки цих інстинктів можна побачити, що діє в людині. Суттєвим в існуванні людини є той факт, що вона еволюціонувала та вийшла з тваринного світу, тобто вийшла за межі природи – хоча ніколи не покидала її. Людина може йти вперед, лише розвиваючи свій розум, знаходячи гармонію, людську, замість долюдської гармонії, яка безповоротно втрачена. Philosophical discussion about love logically begins with questions of its nature. This implies that love has a «nature,» a proposition that some might object to by arguing that love is conceptually irrational, in the sense that it cannot be described by rational or meaningful propositions. Love is the greatest force that sets the wheel of human existence in motion. It is a warmth that envelops us with important meaning and a sense of belonging. Love, perhaps, is not only a means of existence, but also the true essence of human life, which gives it color, depth and significance. Love can include feelings such as attachment, romantic passion, care, compassion, and the desire to be shared with another person. It can encompass various aspects of life, including the physical, emotional, mental, and spiritual communion between two individuals. Love is an important part of many people’s lives and can bring joy, satisfaction and change to our relationships with others. Any theory of love must begin with the theory of man, of human existence. While we find love, or rather the equivalent of love, in animals, their affections being mainly a part of their instinctive constitution, only remnants of these instincts can be seen operating in man
URI: dspace.pdpu.edu.ua/jspui/handle/123456789/19852
Appears in Collections:2024

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Bilousova Kira Oleksiivna.pdf266.62 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.