Емоційне здоров’я і конгруентність: проблеми детермінації

Abstract

Актуальність проблеми. Статтю присвячено важливій проблемі сучасної психологічної науки – емоційному здоров’ю як показнику психологічного здоров’я та особливостям його детермінації. Мета статті: проаналізувати основні підходи до психологічної детермінації емоційного здоров’я людини. Презентовано результати теоретичного вивчення емоційного здоров’я як актуального стану психологічного балансу між особистістю і навколишнім середовищем у різних ситуаціях життєдіяльності, так і стійкої схильності особистості (ресурсу) до переживання емоційного (суб’єктивного) благополуччя, до відчуття стабільного конструктивного саморозвитку та функціонування. Обговорюється психологічний зміст поняття емоційного здоров'я, котрий в літературі розкривається через почуття суб'єктивного, психологічного благополуччя, через переживання задоволеності якістю життя, відчутті щастя, що реалізується через суб'єктивну і об'єктивну успішність особистості в процесі життєдіяльності. Метод: системний аналіз детермінаційних процесів. Наведено класичні положення системного аналізу детермінаційних процесів, котрі свідчать про множину та нелінійність співвідношень детермінантів, кожна з яких певним чином впливає на структуру, прояви, динаміку емоційного здоров’я. Розглянуто вплив актуальних, мінливих, транзитних емоційних станів і стійкої схильності до переживань емоцій певної модальності (емоційності як властивості особистості) на прояви емоційного здоров’я. Показано, що корисність емоційності задля збереження емоційного й психічного здоров’я залежить не стільки від знаку домінуючих емоцій й їх модальності, скільки від їх змістовної наповненості, цінностей, мотивації, тобто, від особистісної спрямованості (змістово-особистісний рівень континуально-ієрархічної структури особистості). Розкрито зміст поняття «конгруентність» як важливої детермінанти емоційного здоров’я, як властивості особистості, що забезпечує ступінь відповідності-невідповідності змісту внутрішніх емоційних переживань (усвідомлення, розуміння) зовнішньому вербальному або невербальному їх виразу; ступінь відповідності внутрішнього емоційно-регулятивного потенціалу особистості результатам здійсненого контролю за емоціями та їх регуляцією; ступінь відповідності суб’єктивного переживання особистістю психологічного благополуччя (душевного комфорту) об’єктивній успішності життєдіяльності тощо. Міра корисності конгруентності для терапевтичного процесу залежить не стільки від форм і рівнів, скільки від її спрямованості і змістовної наповненості. Відмічено, що індивідуальні прояви конгруентності визначаються якісно-кількісним поєднанням її компонентів. Результати. Проведено теоретичне співставлення змісту показників емоційного здоров’я й конгруентності-інконгруентності, що дозволило припустити можливість детермінаційної ролі конгруентності стосовно компонентів емоційного здоров’я. Це припущення вимагає емпіричного вивчення провідних характеристик емоційного здоров’я (показників суб’єктивного благополуччя, життєстійкості тощо) у співвідношенні з конгруентність.