До питання про використання складової людиноцентризму в місцевому самоврядуванні

Abstract

Становлення та розвиток в Україні інституту локальної демократії у вигляді місцевого самоврядування (далі – МСВ) стало революційною подією на теренах пострадянської імперії, що розвалилася, бо знаменувало собою поворот держави до людини в контекстуалізації її інтересів, інтересів її груп та асоціацій, що продукувались на локальному рівні соціуму у межах територіальної громади (далі – ТГ), що функціонує в умовах МСВ та в філософському стані повсякденності, – задля вирішення питань місцевого значення (ст. 140 Конституції України) [4], тобто питань, що є екзистенційно важливими для існування і функціонування людини cаме на локальному рівні соціуму, – тобто, там де людина здійснює і реалізує свій життєвий цикл. Звідси актуалізація феноменології людиноцентризму в діяльності органів публічної влади держави, включаючи й органи місцевого самоврядування (далі – ОМСВ), що репрезентують таку владу, носить об’єктивований, теоретико та доктринально обґрунтований характер та володіє суттєвим праксеологічним потенціалом.